Минає 145 років від дня народження Олекси Коваленка — видатного лікаря-терапевта, перекладача, письменника та незламного патріота української землі. У непрості радянські часи, попри ідеологічний тиск, він не зрікся рідної мови, культури та історії України. Його життя нерозривно пов’язане з Кам’янським, адже саме тут він прожив і пропрацював більшу частину свого віку.

Крізь терни до знань

Олексій Васильович Коваленко народився 12 травня 1881 року в селі Романкове в звичайній селянській родині. Про початок його життєвого шляху та велику життєву мету розповідає завідувачка відділу науково-виставкової роботи Музею історії міста Кам’янське, авторка виставки "Зачарований словом" Марина Черкащенко:

"Справа в тому, що Олекса Васильович Коваленко — син неписьменного селянина, який народився в Романковому і якому, можливо, судилася така ж доля, як і його батькові — пахати землю. Але у нього була мрія. Він цю мрію, я думаю, свою здійснив. За фахом він лікар-терапевт, але водночас він поет і перекладач “Слова о полку Ігоревім”, якому присвятив майже 40 років свого життя".

Шлях хлопця до науки був непростим, адже батько не вважав освіту необхідною для життя, проте майбутнього письменника палко підтримувала мати. Завдяки її допомозі він закінчив двокласне училище, а згодом виявив неабиякий характер у боротьбі за знання. Коли через одну-єдину четвірку на іспитах його не зарахували на безкоштовне навчання до духовної семінарії, юнак не здався. Ні з ким не радячись, наступного дня він поїхав і вступив до Катеринославської фельдшерської школи, склавши всі іспити на "відмінно".

Під час навчання активно формувався світогляд майбутнього патріота. Олекса відвідував вистави корифеїв українського театру (Кропивницького, Саксаганського, Садовського, Заньковецької), а лекція видатного історика Дмитра Яворницького у 1903 році настільки вразила юнака, що він і сам почав писати власні поетичні твори.

Революція, підпілля та лікарська практика

На початку 1905 року Коваленко повернувся до Кам’янського і влаштувався фельдшером до заводської лікарні. Під час подій Першої російської революції він виявив себе як активний громадський діяч: став організатором місцевого товариства "Просвіта", написав "заповідь просвітянина" та підтримував селянські збори. Через переслідування царської влади навесні 1906 року йому довелося тікати до Києва за чужим паспортом. Там він увійшов до кола української інтелігенції, зробив перший переспів "Слова о полку Ігоревім" та навіть власним коштом допоміг видати неопублікований переклад Панаса Мирного "Дума про військо Ігореве".

У 1922 році Олекса Коваленко разом із родиною повернувся до Кам’янського. Паралельно з роботою терапевта він закінчив медичний інститут. У Першій міській лікарні міста він пропрацював десятиліттями і мав репутацію лікаря від Бога: володів рідкісним секретом пульсової діагностики та розрізняв десятки відтінків серцевого ритму. "Правильно поставлений діагноз — це вже п’ятдесят відсотків зцілення", — любив повторювати медик. На знак пошани до його праці у 2009 році на будівлі лікарні встановили пам’ятну дошку, а одна з вулиць міста сьогодні носить його ім’я.

Сорок років, присвячених "Слову"

Медицина була лише однією стороною його життя. Справжньою пристрастю Олекси Васильовича була література, а саме — робота над власним перекладом "Слова о полку Ігоревім". Стомлений після важких змін у лікарні, він щовечора сідав за роботу, знаходячи в цьому душевний спокій та нові сили.

Ця титанічна праця принесла вагомі плоди. У 1955 році була видана велика колективна збірка перекладів "Слова о полку Ігоревім", і серед видатних імен Максима Рильського, Панаса Мирного та Івана Франка був представлений і переклад скромного лікаря з нашого міста. А вже у 1960 році його праця вийшла окремою книжкою солідним накладом. Сьогодні унікальні рукописи, листи та документи письменника (зокрема його листування з Яворницьким, Мирним і Рильським) дбайливо зберігаються у фондах Музею історії міста, де до його ювілею відкрили виставку "Зачарований словом".

Заповіт нащадкам

В останні роки життя Олекса Коваленко залишався активним у літературному колі, входив до Спілки письменників України. Проте у 1961 році його спіткав важкий інсульт, а 22 листопада 1962 року видатного діяча не стало. Його поховано у Кам’янському.

Важливість збереження пам’яті про нашого видатного земляка підкреслює заступник начальника управління культури КМР Олександр Василенко:

"На сьогоднішній день управління культури забезпечує охорону даної пам’ятки. Олексій Коваленко присвятив десятки років на переклад “Слова о полку Ігоревім”. І сьогодні це дуже важлива історична подія, так як він був борцем за українську ідентичність та був діячем українського народу".

На надгробку Олекси Коваленка викарбувані слова, що стали його життєвим кредо: "Краще бути порубаним, ніж жити у неволі". Це історія людини, яка в часи жорстоких заборон і переслідувань зберегла абсолютну вірність своїй Батьківщині — лікаря, який рятував людські життя, і письменника, який рятував українське слово.