Саме цього дня, у 2007 році, в Дніпрі розпочався суд над серійним вбивцею Сергієм Ткачем, його шукали близько 30 років.

Понад 107 вбивств

Михайло Ткач народився 15 вересня 1952 року в Кемеровській області рф. Після армії працював у кемеровській міліції експертом-криміналістом, був звільнений за службову фальсифікацію. Він переїхав до України, де змінив багато місць проживання та роботи. Працював на заводах, шахтах, колгоспах, зокрема в Запорізькій області. Та саме в Україні він і почав вбивати.

Ткач був засуджений за 37 доведених вбивств, всі з яких були пов’язані зі зґвалтуванням або збоченим задоволенням статевої пристрасті, а також за десятки зґвалтувань. За неофіційними даними та словами самого Ткача, він скоїв 107 вбивств, докази яких досі збирає прокуратура. Більшість жертв цього божевільного були дівчатами у віці від 8 до 17 років. За час пошуків справжнього вбивці, за злочини Ткача було ув’язнено 9 невинних людей. Один з них повісився в тюремній камері, а інший збожеволів.

Вбивав дівчат він у Криму, Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій, Житомирській областях. Перше вбивство від здійснив у Сімферополі, задушив і зґвалтував молоду жінку, а потім сам подзвонив в міліцію, щоб "допомогти колегам по службі виявити труп". Черговий по РВВС відмовився назвати своє ім’я, і Ткач повісив трубку.

"Так почалася моя 25-річна біганина …" – розповідав маніяк.

Сергія Ткача затримали у своєму будинку на околиці міста Пологи в серпні 2005 року. Зустрів Ткач оперативників словами:

"Я чекав вас 25 років".

Із матеріалів слідства

З матеріалів справи з’ясувалося, що зазвичай Ткач вистежував своїх жертв у лісосмугах поблизу залізничних ліній та автошляхів. Перед вбивством він випивав чарку горілки з димедролом. Він нападав на них ззаду, перетискав сонні артерії та ґвалтував своїх жертв після вбивства.

У кожної жертви він брав щось на "сувенір": золоті прикраси, косметику, люстерка, сумочки, спідню білизну тощо. Завдяки своїй практиці поліцейських розслідувань, Ткач не залишав жодних слідів на тілах своїх жертв. Він знімав весь одяг і взуття, на якому могли залишитися його відбитки пальців, ретельно знищував докази, не залишав недопалків і недоїдків на місці злочину, затоптував сліди і використовував контрацептиви, щоб "не залишати біологічних слідів". Старався покидати місце злочину вздовж залізничної колії, щоб їх не знайшли службові собаки.

У рамках кримінальної справи була проведена судово-психіатрична експертиза:

"Він вбивав, щоб бути найкрутішим серед вбивць. В психіатрії є навіть поняття – "синдром Герострата", коли людина здійснює злочин для того щоб прославитися. Ткач усвідомлював свої дії і лікування не потребує. Як і більшість маніяків, він емоційно холодний, мстивий, з підвищеною злобністю, агресивністю і сильно вираженим егоцентризмом. Саме такі риси характеру і формують серійного вбивцю", – коментував психіатр, який брав участь в експертизі.

Особисте життя

Він був одружений тричі і мав чотирьох дітей. Його останній шлюб відбувся у в’язниці; 9 грудня 2015 року, він одружився з росіянкою Оленою і знову став батьком у віці 64 років.

Олена Булкіна – на 38 років молодша за Сергія, вона вперше побачила серійного вбивцю на суді по телевізору, коли їй було 16 років, і "зацікавилася", Ткач не виходив у неї з голови, тому у 2014 році вона почала його шукати.

Знайшовши його, Булкіна і Ткач стали переписуватися близько пів року. Особисте знайомство на першому побаченні відбулося 3 жовтня 2015 року. Воно пройшло через скло і в присутності охоронців. Тоді ж Ткач покликав Олену заміж, жінка погодилася і почала збирати документи для надання їх у РАЦС. На другому тривалому побаченні Олена завагітніла і 24 грудня 2016 року народила доньку Єлизавету в Ярославській області. Її виховують батьки Олени в Рибінську. Порушувалося питання про обмеження або позбавлення жінки батьківських прав. Зазначають, що зараз Олена змінила прізвище і поїхала із рідного міста.

4 листопада 2018 року 66-річний Сергій Ткач помер у в’язниці через серцеву недостатність. Родичі Ткача так і не приїхали по його тіло.