Сьогодні ми згадуємо події, що змінили хід сучасної історії нашої держави. 18 березня 2014 року в Москві було підписано юридично нікчемний "договір" про включення Криму та Севастополя до складу РФ. Цей акт став спробою Кремля легітимізувати збройне захоплення півострова, яке фактично розпочалося ще 20 лютого того ж року. Жодна цивілізована країна світу не визнала результатів так званого "референдуму" та підписаних у Москві паперів, а ООН офіційно підтвердила статус Криму як тимчасово окупованої території України.

У відповідь на відкрите посягання на територіальну цілісність країни та спробу політичної анексії, саме 18 березня 2014 року Верховна Рада України затвердила указ про оголошення першої хвилі часткової мобілізації. Це рішення стало точкою відліку для відновлення боєздатності українського війська та початку масштабного спротиву загарбникам. Мобілізація дозволила оперативно посилити обороноздатність на критичних напрямках та зупинити подальше просування ворога на материкову частину країни.

Цей день закарбувався в пам’яті і через трагічні події: саме 18 березня під час штурму фотограметричного центру в Сімферополі російськими спецпризначенцями загинув український прапорщик Сергій Кокурін, ставши однією з перших жертв агресії на півострові.

Крим — це Україна. Сьогодні, через 12 років після тих подій, наша держава продовжує боротьбу за відновлення міжнародної справедливості. Ми твердо знаємо: окупація — це тимчасове явище. Україна обов’язково поверне всі свої території, і над Сімферополем, Севастополем та кожним куточком нашого півострова знову замайоріє синьо-жовтий прапор.