В останні роки в Україні день завершення Другої світової війни відзначають два дні поспіль 8 та 9 травня. Друга дата нам дісталась у спадщину від СРСР, першу – запровадили в незалежній Україні задля популяризації європейської практики пам’яті.

Мати дві дати для відзначення однієї історичної події видається логічним протиріччям. Насправді це відображення конкуренції двох моделей святкування перемоги над нацизмом європейської та радянсько-російської.

Друга світова війна та Україна

Друга світова війна – це найкривавіший глобальний конфлікт. У ньому загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. 21 місяць цієї війни СРСР і Третій Рейх виступали як союзники, а 22 червня 1941 року вступили у військову конфронтацію після порушення нацистами договору про ненапад на радянський союз.

Але для України війна почалася ще 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Того дня німецька військова авіація бомбардувала також Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової на боці Німеччини став Радянський Союз. Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і комуністами до складу Радянського Союзу в 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940-у –  країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.

Друга світова війна для України не обмежувалася бойовими діями та окупацією її сучасної території. Українці брали участь у бойових діях на всіх воєнних театрах. Для нашого народу Друга світова війна не лише історія перемоги над нацизмом, але також – національна трагедія. Українці, позбавлені власної державності, у ній змушені були воювати за чужі імперські інтереси та, інколи, вбивати інших українців.

Прямі людські втрати України у Другій світовій становлять понад 8 мільйонів осіб, економічні –  285 мільйонів тогочасних рублів. Війна розкрила для українців руйнівну «силу» обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл, депортації). Однак довго замовчувалися численні злочини комуністичного режиму –  розстріли політичних в’язнів у Західній Україні в червні–липні 1941 року, підрив центру Києва і греблі ДніпроГЕСу в 1941 році, знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих в море разом із санітарними машинами тощо.

Підписання акту капітуляції

79 років тому був підписаний найважливіший документ 20 сторіччя – Акт капітуляції Третього Рейху, проте це сталося двічі. Перший раз у ніч проти 7 травня 1945 року – в місті Реймсі. Але Сталіна не влаштовувала капітуляція Німеччини у французькому Реймсі, він хотів, щоби Німеччина врочисто склала зброю перед радянським командуванням у самій столиці III Райху. Західні союзники погодилися влаштувати для нього ще одну церемонію.

Остаточно Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а за московським це було 9 травня, 00:43. Текст другого документа майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом. У Москві це вже було 9 травня.

Тож саме через цю різницю в часі й склалась різна традиція – цей день відзначають 8 травня в Західній Європі та 9 травня на територіях колишнього СРСР, а також, подекуди, в державах Центральної та Східної Європи.

Дні 8 та 9 травня у світі

8 травня День пам’яті та перемоги відзначається в багатьох країнах світу. У США, Великій Британії, Франції та деяких інших країнах Євросоюзу це свято офіційно називається День перемоги в Європі (Victory in Europe Day). Польща з 8 травня 2015 року святкує Національний день перемоги (Narodowy Dzień Zwycięstwa), Чехія – День перемоги (Den vítězství), Словаччина – День перемоги над фашизмом (Deň víťazstva nad fašizmom).

Інші назви мають тільки країни Балтії (у Литві та Естонії це День пам’яті жертв війни, у Латвії – День розгрому нацизму і вшанування жертв Другої світової війни).

У Італії – День звільнення від фашизму і німецької окупації (25 квітня). І кілька країн, які святкують День звільнення в річницю завершення німецької окупації (Нідерланди, Данія 5 травня, Норвегія 8 травня).

Наприклад, у Франції 8 травня традиційно проводиться невеликий військовий парад, а президент країни виступає із промовою. Цей день означає не лише перемогу над нацистами, але примирення, причому не лише із колишнім ворогом, а також із нинішніми опонентами та власною історією.

В США в цей день американці відвідують кладовища та військові меморіали; прапор США приспускається до полудня за місцевою годиною.

9 травня – День перемоги відзначають майже всі країни колишнього СРСР та до недавнього часу Україна. Тому, ми всі раніше більше знали саме про 9 травня. У росії День перемоги сакралізовано, його святкують пафосно із військовими парадами, салютами та культом радянських воєначальників. Вся церемонія покликана продемонструвати радянську (вже російську) військову “міць”. Відомо, що у наші дні, у росії “побєдобєсіє” сягнуло свого апогею.

Український перехід від «Дня побєди» до Дня пам’яті та перемоги

Рік тому Верховна Рада України прийняла рішення про встановлення 8 травня як Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років.

Законопроєкт був внесений на голосування Президентом України Володимиром Зеленським 8 травня 2023 року. «З метою відновлення історичної правди та справедливості Україна як невід’ємна частина великої європейської родини має відзначати День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років разом з усією Європою і всім цивілізованим демократичним світом саме 8 травня», – йдеться у пояснювальній записці до законопроекту.

Після Другої світової війни в Європі вдалося об’єднати багато різних народів у мирі та співпраці. Саме тому 9 травня майже в усіх країнах нашого континенту відзначається День Європи. Україна як невіддільна її частина вже другий рік відзначатиме День Європи 9 травня разом з усіма.

Перенесення Дня перемоги у Другій світовій війні з 9 травня на 8 – це частина того самого вибору, який зробила наша країна. Вже понад десять років тому відмінності у святкуванні цього свята в Україні та росії стали очевидними. Вибір України “європейського” дня перемоги 8 травня – це не лише визнання історичної правди, а й підтвердження того, наскільки українці далекі від радянсько-російської ідеології.