На західній околиці Дніпра, в селищі Таромське є цікаве місце. Там, де річка Дніпро робить поворот на шляху від Кам’янського до обласного центру, розташувався старий закинутий гранітний кар’єр.

На місці де були виробітки кар’єру, колись проходив старий шлях (зараз це вул. Мостова), вздовж якого ближче до берега Дніпра розташовувалися приватні садиби. Частина гранітних порід тут виходила на берег, тож про безкоштовний будматеріал місцеві знали і потроху тягали собі каміння на будівництво.

В 1950-х тут провели геологічну розвідку, мешканців садиб виселили, а шлях перенесли вище на пагорб, і розпочали відкриту розробку, щоб видобувати граніт та гравій для зростаючих будівельних потреб двох великих міст – Дніпра ( в ті часи – Дніпропетровська) та Кам’янського (в ті часи – Дніпродзержинська). Потреби у матеріалі зростали, кар’єр розростався у північно-західному напрямку вздовж берега Дніпра – так з’явилася й друга виробітка.

За розповідями місцевих жителів, бригади підривників трощили гранітну породу потужними вибухами, від чого земля тряслася з такою силою, що крихітні будиночки ходили ходуном. Попри скарги жителів селища, радянська влада відмовлялася зупиняти роботу стратегічного об’єкту, бо країна переживала будівельний бум

Вода у виробітках Таромського кар’єру почала з’являтися ще на прикінці 1960-х – початку 1970-х. років Тому гірняки вирішили розгортати виробництво у бік пагорба, далі від берегів ріки. Але видобуток все ж довелося припинити, за однією версією – були відкриті підземні джерела і через це вода почала затоплювати кар’єр з такою швидкістю, що її не встигали відкачувати. За іншою версією через те, що горизонти кар’єру йшли вглиб, згодом вони стали нижче рівня вод могутнього Дніпра і вода стала просочуватися до кар’єру.

Більше 40 років кар’єр стоїть затоплений, і на його місці утворилися два озера – одне велике –  400 на 140 метрів, а інше менше – 180 на 150 метрів,  глибина цих озер достойменно не відома, але починається вона одразу біля стін водойм і тому вони не призначені для купання.

До сьогодні тут зберігається три закинуті приміщення, що слугували адмінбудівлею та складськими приміщеннями каменедробільному заводу. Навколо озер та залишків заводу можна побачити багато гранітних брил, які не були перероблені на щебінь. Варто зазначити, що шматки щебеню розкидані навіть на відстані сотень метрів від колишнього кар’єру. Наскільки ж потужною була сила вибухів, що  розкидала їх так далеко.

В’їзд на територію закритий воротами, але якщо пройти між ними, то потрапляєш в зовсім інший світ. Сьогодні тут знайшли притулок лисиці, зайці, видри, а береги заросли різноманітними деревами і кущами. Проте туристів небагато, самі мешканці Таромського не люблять туди ходити, бо вважають кар’єр джерелом радіації і всіляких міфічних істот. Рівень радіації в озерах вимірювали лише небайдужі місцеві мешканці, спеціалісти це питання не вивчали. Але слід зазначити, що природній радіаційний рівень граніту, з якого утворені скелі кар’єру вищій, і це обумовлено вмістом у ньому радіоактивних елементів – торію та урану. Цей рівень є не шкідливим для людини. Щодо міфічних істот – то ходять легенди про місцевого чудовиська, накштал "Нессі" з озера Лох-Несс чи привида померлого працівника, якого під час роботи завалило камінням.Та звісно ці історії не мають жодного підвердження.

Сьогодні місцевість стає привабливим ландшафтно-туистичним об’єктом місцевого значення. На кар’єр приїжджають гості з Дніпра – і не лише, щоб помилуватися мальовничою красою "озер" та сфотографуватися. На приклад, любителі підкорювати вершини, використовують рукотворні скелі для тренувань, а завзяті рибалки приїжджають туди порибалити: можна впіймати карася чи щуку.

В 2017 році кар’єр був виставлений на продаж, але так і не знайшов нових власників.

Добратися до кар’єру можна з центрального вокзалу Дніпра:

• на автобусі №9 та №141 автобусом (вийти на зупинці перехрестя вул. Мостова та вул.Михайла Лояна), вартість квитків 18 грн;
• приміським потягом до станції Сухачівка, звідки рухатися у бік річки Дніпро. Проте шлях складатиме аж 11 км.

З Кам’янського прямих автобусів до Таромського не має, але також можна використати приміський потяг. Або відправитися у велопрогулянку, скориставшись старим шляхом, що проходить через вулицю Широку і далі через Тритузне та Карнаухівку.

Власним транспортом з Кам’янського відстань складатиме – 21-27 км, з Дніпра – 21 км, шлях знайти не складно скориставшись Google maps.

Раніше ми писали: Чи знали ви, що на Дніпропетровщині знаходиться один з найдавніших вулканів