19 травня видання The Economist опублікувало статтю на тему світового масового голоду, який спровокує війна Росії з Україною. У статті йдеться про імовірні наслідки повномасштабного вторгнення РФ у вигляді світової продовольчої кризи.

“Глобальна продовольча система вже ослаблена COVID-19, кліматичними змінами та енергетичним шоком. Український експорт зернових та олійних культур переважно зупинився, а російський – під загрозою. Разом дві країни постачають 12% проданих калорій. Ціни на пшеницю, що виросли на 53% з початку року, в травні підскочили ще на 6%”

У статті наведено статистику експорту державами у стані війни зернових культур, які тепер під загрозою. Її автори критикують Путіна за те, що своїми діями він може зруйнувати життя навіть тих людей, які перебувають за тисячі кілометрів від бойових дій. “Нестачі не є неминучим результатом війни, тож Путін не повинен використовувати їжу як зброю”, – йдеться в статті.

“Росія та Україна постачають 28% світової пшениці, 29% ячменю, 15% кукурудзи та 75% соняшникової олії. Росія та Україна вносять близько половини зернових, імпортованих Ліваном та Тунісом; для Лівії та Єгипту ця цифра становить дві третини. Український експорт харчових продуктів забезпечує калорії, щоб прогодувати 400 мільйонів людей. Війна перериває ці постачання, тому що Україна замінувала свої води, щоб стримати напад, а Росія блокує Одеський порт”.

Межа голоду

За словами генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша, глобальний дефіцит продовольства може тривати роками. Кількість людей, які не можуть бути впевнені у тому, що їм вистачить грошей на придбання основних продуктів харчування, вже піднялася з 440 000 000 до 1 600 000 000. Наразі майже 250 000 000 людей перебувають на межі голоду.

“Якщо, як імовірно, війна затягнеться, а постачання з Росії та України будуть обмежені, ще сотні мільйонів людей можуть впасти в бідність. Політичні заворушення поширяться, діти будуть малорослі, а люди будуть голодувати”, – наголошує генсек ООН.

Ще до вторгнення Всесвітня продовольча програма попереджала, що 2022 рік буде жахливим. Китай, найбільший постачальник пшениці, заявив, що через дощі минулого року врожай пшениці може стати найгіршим за всю історію. Кліматичні проблеми спостерігаються по всьому світу, це також дуже негативно вплине на врожай.

Криза загрожує посилитися. Україна вже відвантажила значну частину врожаю до війни, минулого літа. Росії все ще вдається продавати своє зерно, всупереч додатковим витратам та ризикам. Попри те, що українські поля, які не постраждали від бойових дій, повні кукурудзи та ячменю, фермерам ніде зберігати свій наступний урожай, який має початися наприкінці червня, тому він може згнити. Їм бракує палива та працівників, щоб посадити наступний. У Росії може бракувати певних запасів насіння та пестицидів, які вона зазвичай закуповує у ЄС.

Через те, що ціни нестабільні, фермери з інших країн можуть не заповнити наявний дефіцит. А через зростання цін на добрива, паливо та енергоносії їхній прибуток може навіть скоротитися.

Хто винний?

Масла у вогонь підливають ще й лідери країн, які обмежують експорт харчових продуктів. З початку війни такі обмеження ввели 23 країни, що сумарно покривали 10% від світової продовольчої продукції. Якщо торгівля зовсім припиниться, голоду не уникнути.

Поки Захід засуджує Путіна за його вторгнення, Росія засуджує Захід за санкції. Обидва окреслені фактори тільки посилюють збої у постачанні продовольства. Якщо це не зміниться, багато людей будуть голодувати, деякі просто помруть. Щоб цього запобігти, The Economist закликає держави діяти разом та тримати ринки відкритими і радить наслідувати приклад Індонезії, яка цього тижня скасувала тимчасове обмеження на експорт. Індонезія виробляє 60% від світової пальмової олії. Через закриття портів, навіть якщо Європа допоможе Україні відправляти зерно залізницею та автотранспортом до портів Румунії чи Балтії, це лише 20% врожаю.

На завершення найкращим варіантом розвитку подій автори статті назвали прорив Чорноморської блокади. Адже 25 000 000 тонн кукурудзи та пшениці знаходиться в “пастці” на окупованих територіях. Ця кількість еквівалентна річному споживанню найменш розвинених економік світу. Щоб запобігти голоду, Росія повинна дозволити українське судноплавство, а Україна, своєю чергою, розмінувати підхід до Одеси.

Це буде непросто. Росія старається задушити економіку України та, намагаючись спровокувати локальний голод, тільки наближує глобальний. Україна не збирається розміновувати море через очевидні причини агресії РФ. Переконати країни у стані війни поступитися заради загального блага буде завданням для тих країн, які вже пережили війну. Конвоям може знадобитися озброєний супровід, схвалений широкою коаліцією. Годувати світ – це справа кожного.