Сьогодні у Кам’янському нараховується близько 30-ти тисяч внутрішньо переміщених осіб, для яких місто, після повномасштабного вторгнення, стало другим домом. Наша Міська інформаційна служба розпочинає новий проєкт "Почати з нуля", де ми розповідатимемо про людей, життя яких докорінно змінила війна, але які знайшли в собі сили та розпочали нову успішну життєву сторінку в новому для них місті. Першим героєм нашого проєкту став лікар-ветеринар із Бахмута Максим Савченко.

Максим родом із міста Олешки Херсонської області, нині тимчасово окупованого. Зі смутком згадує, як за декілька днів до повномасштабного вторгнення йому зателефонував кум із закликом збирати обладнання та переїздити в Олешки. Тоді всі вірили, що першою захоплять Донеччину, але ворог мав зовсім інші плани, а Максим, довірившись внутрішньому голосу, залишився і 24 лютого разом із родиною зустрів у Бахмуті.

"Цей день пам’ятаю чітко, у мене був компаньйон, він мені зателефонував і сказав, що росія напала, якось спочатку не вірилося, ми все рівно з дружиною пішли в клініку працювати.  Бахмут був дуже добре закріплений, тож тривалий час ми під обстрілами працювали, багато було клієнтів, займалися волонтерською діяльністю. Також у нас був стаціонар, де знаходилися тварини, яких ми не могли покинути".

 

Коли вже біля клініки прилетіла ракета, подружжя почало збиратися. Дуже не хотіли виїздити, бо багато сил поклали на розвиток бізнесу, мали квартиру зі свіженьким ремонтом.

"Виїздили потроху, перевозили обладнання декількома рейсами. Зберігали його спочатку в орендованих складських приміщеннях, а потім, коли в Бахмуті майже нікого не залишилося, розпочали діяльність тут".

У Кам’янському родина Савченків опинилася зовсім випадково, вони не мали жодних контактів, а просто зупинилися переночувати на вулиці Воїнів Афганців – і ось тут вже півтора роки.

"Десь із місяць ми шукали орендоване приміщення, зробили невеличкий ремонт і почали працювати. Спочатку напрочуд переживали, що місто більше і буде конкуренція, а вийшло все навпаки. У нас взагалі немає жодної реклами, думаю просто за рахунок того, що ми нормальні спеціалісти і дуже серйозно ставимося до своєї роботи, проблем із клієнтами немає".

А от із ким є проблеми, так це з лікарями-ветеринарами, сьогодні у клініці окрім Максима з дружиною працюють ще дві фахівчині-переселенки: Віта з Краматорська та Анна із села Нью-Йорк, але робочих рук дуже не вистачає. Тим більше, що часто звертаються із складними захворюваннями, зокрема новоутвореннями, які виявляють як у старих, так і молодих тварин.

"Тут більше людей, які люблять тварин, у Бахмуті було інакше, можливо, через те, що поряд була сільська територія, там рідко хто собаку в квартирі тримав. А в Кам’янському багато людей мають домашніх улюбленців і це позитивно".

Багато серед клієнтів "Артвету" переселенців, а ще подружжя Савченків продовжує займатися волонтерською діяльністю.

“Нещодавно у нас закінчилася програма спільно з USAVA – це Українська асоціація лікарів ветеринарної медицини дрібних тварин. З їх допомогою ми безкоштовно стерилізували, вакцинували і прививали не тільки безхатніх тваринок, але й тих власники яких потребують таких маніпуляцій безкоштовно, зокрема переселенці”.

На питання, де знаходить сили, Максим відповідає, що потрібно забезпечувати велику родину. Вони з дружиною Дариною працюють без вихідних, адже вдома чекають донечки Таїсія та Єва, семи та трьох років, дві стареньких бабусі, а також кішка Нутка та собака Айва – у такій великій жіночій компанії годі сумувати, але все ж можна знайти хвильку, щоб помріяти.

"Хочу найняти працівників, зробити більш сучасну ветклініку, як у великих містах із якісним обладнанням та кваліфікованими спеціалістами, словом, більше все автоматизувати. У мене й правило життєве з роботою пов’язано, як і в дружини – намагаємося робити все якісно, тому й клієнти є, бо серйозно ставимося до тварин та своєї справи". 

Для Максима дім там, де сім’я, а також робота, де на нього чекають тварини, яким кожного дня потрібна його допомога. Чоловік розуміє, що навіть після Перемоги України, повністю зруйнований Бахмут потребуватиме тривалої відбудови, тому зосереджує плани на Кам’янському, але інколи зовсім випадкові речі повертають Максима туди, де відбулося його становлення як чоловіка, батька та професіонала – в спокійне місто квітучих троянд.