Ще з 2014 року, в словник українців увійшло нове поняття – пропаганда. З того самого часу, цей термін можна було почути все частіше.

Почнемо з історії цього слова. Ще  в XVII столітті була католицька організація Congregatio de Propaganda Fide (Конгрегація поширення віри), скорочено її називали «Пропаганда». З самої назви організації, можна зрозуміти її головну мету – розповсюдження правильної віри з точки зору конгрегації.

Лише наприкінці XVIII століття, цей термін почали вживати без натяку на церкву, а вже в середині XIX століття, він почав нести за собою негативні риси та закріпився за сферою політики.

Пропаганда не завжди спрямована на переконання людей підтримувати певну політичну партію, брати участь у війнах за державу або приймати конкретну релігію. Часто пропаганда може втілюватися у найпростіших побутових правилах, наприклад, у митті рук перед їжею або у свідомості про шкідливий вплив тютюну та алкоголю на наше здоров’я. Таким чином, пропаганда не завжди негативна або маніпулятивна, але може задовольняти наші потреби.

З появою засобів масової інформації, стало дуже легко розповсюджувати пропаганду. Вона успішно функціонує, оскільки багато осіб схильні вірити інформації, яка відповідає їхнім уявленням чи підтримує їх переконання. Це досягається застосуванням психологічних механізмів, які маніпулюють сприйняттям та створюють у людей враження, що вони самостійно приймають рішення, тоді як, насправді, їхні переконання формуються під впливом зовнішніх факторів.

Необхідно активно розвивати критичне мислення та вміння аналізувати інформацію, щоб убезпечити себе від підсвідомого впливу пропаганди й зберегти свою незалежність у процесі формування власної думки.