Щороку 15 жовтня у світі згадують про предмет, повз який багато хто проходить, не замислюючись. Для незрячої людини біла тростина є і опорою, і "очима", і сигналом для всіх навколо. Цей день не свято в звичному розумінні: це нагадування суспільству про людей поруч, про допомогу і про солідарність.

Як усе почалося

Історія білої тростини як міжнародно визнаного знака людей із порушеннями зору бере початок у 1921 році. Фотограф із Брістоля Джеймс Біггс осліп після нещасного випадку. Його непокоїв інтенсивний рух біля дому, тож він пофарбував свою палицю в білий колір, щоб водії краще її помічали.

Ідея набула поширення в 1930-х. У 1930 році президент Ліонс-клубу міста Пеорія (штат Іллінойс) Джордж Бонем запропонував білу тростину з червоною смужкою як засіб самостійного пересування для незрячих. Місто навіть ухвалило ордонанс, який давав власникам таких тростин право першочергового переходу вулиці. У 1931 році Lions Clubs International запустили національну програму популяризації білих тростин для незрячих.

Як з’явилася дата

Офіційного статусу ця дата набула у США. 6 жовтня 1964 року Конгрес ухвалив спільну резолюцію, що уповноважувала президента щороку проголошувати 15 жовтня Днем безпеки білої тростини, і президент Ліндон Джонсон першим оголосив цю дату вже за кілька годин після ухвалення резолюції.

Міжнародного статусу ця дата набула пізніше: у 1969 році Міжнародна федерація сліпих, нині Всесвітній союз сліпих, затвердила 15 жовтня як Міжнародний день білої тростини. Сьогодні його відзначають у багатьох країнах, зокрема й в Україні, а головні ідеї цього дня — толерантність, рівність прав та суспільна інтеграція.

Тростина як інструмент і сигнал

Це не аксесуар і не "знак біди", а повноцінний інструмент орієнтування. Тростина виконує і сигнальну функцію: вона попереджає водіїв та інших учасників руху, що поруч перебуває людина з порушеннями зору. Водночас вона має й суто практичне призначення: ковзаючи по поверхні, дозволяє виявити бордюри, люки, вибоїни та сходинки.

У багатьох країнах також прийнято вважати, що біла тростина з червоними смужками означає людину з порушеннями і зору, і слуху.

Як поводитися, якщо ви зустріли людину з білою тростиною

Кілька простих правил, які варто знати кожному:

• Запитайте, чи потрібна допомога, а не тягніть за руку. Багато незрячих ходять тими самими маршрутами щодня і почуваються впевнено. Якщо запропоновану допомогу прийнято, дайте свій лікоть, а не підштовхуйте вперед.
• Не чіпайте тростину і не відсувайте її ногою. Це робочий інструмент.
• Говоріть прямо до людини, а не до супутника, і назвіть себе, перш ніж торкатися.
• Не паркуйтеся на тротуарі і не залишайте самокати та велосипеди посеред шляху. Для незрячого пішохода такі перешкоди бувають небезпечними.
• Описуйте чітко: не "он там", а "зліва від вас, за три кроки".

Чому це не лише про незрячих

Тротуар без нерівностей, світлофор зі звуковим сигналом, тактильна плитка, яка справді веде до переходу, а не впирається в стовп, — усе це робить місто комфортнішим для всіх: для батьків із візками, літніх людей, людей із тимчасовими травмами. Доступність не привілей для когось одного, а показник того, наскільки суспільство дбає про кожного.

Війна в Україні зробила тему доступності ще актуальнішою: вона торкається ветеранів, цивільних, дітей і дорослих. Тому 15 жовтня — гарний привід не просто згадати про білу тростину, а й подумати, що кожен із нас може зробити вже сьогодні: звільнити тротуар, пропустити пішохода з тростиною на переході, запропонувати допомогу. Іноді достатньо одного уважного жесту, щоб чужий шлях став безпечнішим.