День весняного рівнодення: традиції та обряди наших пращурів на свято

Весняне рівнодення 2024 року настане 20 березня. Щороку ця весняна дата значить, що день рівний ночі та бере початок астрономічна весна. Вираз “рівнодення” утворився від латинського “equinoxium”, що перекладається, як “рівність між днем і ніччю”. Це мить коли в південній та північній півкулях ідентичний діапазон дня і ночі. Науковці пояснюють день весняного рівнодення так — настання дня визначається за виходом над небокраєм частини сонячного диска, а не його центру.

По всьому світу, крім полюсів, день дорівнює ночі та триває дванадцять годин. Відбувається це лише два рази на 365 днів, восени та навесні, коли денне світило сходить на сході і заходить на заході. Саме у ці періоди, знаходячись на екваторі можна спостерігати, як сонце пропливає прямо над головою.

2024 року день весняного рівнодення прийде 20 березня о 23:24 годині за київським часом. В цей момент Сонце перетне екватор і перейде з південної півкулі у північну. Таким чином, день буде дорівнювати ночі.

Наші предки відчували тісний зв’язок із природою і, коли ще не було календарів, весну відзначали за Сонцем. Саме Сонце було для них орієнтиром, за яким вивіряли всі найважливіші події року. В українському народному календарі ця дата має також інші назви – Весняний сонцеворот, Лазар, Сороки, Жайворонки. Цей день завжди пов’язували з оновленням природи, з початком нового життя, отже, не дарма він супроводжується багатьма прикметами і цікавими традиціями.

Жайворонки – символ пробудження природи

В історії згадується про те, що тоді наші прабатьки випікали сорок жайворонків. Ці птахи з тіста, яких традиційно зав’язували на вузлик, робили вічка, для яких використовували чорний перець, а також крила, важливим був саме вигляд виробу – птах у польоті. Ця традиція була зафіксована збирачами фольклору по українських селах. Люди щиро вірили, що таким чином вшановують та закликають весну до повернення.

Пташками пригощали дітей, ті вибігали на вулицю і “запускали” їх у небо: якщо виходило підкинути “пташку” і зловити – це добрий знак. Також у булочки перед випічкою ховали різні дрібниці – ягідку, нитку, цибулину. За тим, що кому попадеться, визначали його подальшу долю. Дівчата в день весняного рівнодення співали пісні-веснянки, а чоловіки розпалювали багаття – через них стрибали самі і водили худобу, щоб не хворіти.

Наші пращури вважали, що жайворонок приносив на своїх крилах весну, адже прилітав найраніше. Появу цієї пташки розцінювали як пробудження природи після зими.

Прибирання та вербові прикмети

У день весняного рівнодення за традицією варто зробити в домі прибирання, позбутися непотрібних та зайвих речей, прикрасити оселю паростками насіння і квітами. В жодному разі не можна сумувати, сваритися та з’ясовувати стосунки, адже наші предки вірили: в цей день світло перемагає пітьму, тож думки мають буди чистими.

Часто в цей день починала розпускатися верба. Кору дерева збирали і засушували для лікувального зілля. Відвар з кори використовували при ангіні, стоматиті, хворому горлі. Будинок підмітали вербовим віником, аби вимісти все нечисте та погане із хати. Однак садити вербу сьогодні вважалося поганою прикметою – так можна накликати смерть.

Дівочі ворожіння

День весняного рівнодення наші пращури вважали магічним, а тому після заходу Сонця молоді дівчата починали ворожити на кохання і долю.

Існувала традиція випікати пряники, додаючи до сирого тіста різні предмети (перстень — весілля, намистинка — вагітність, сережки — зустріч з судженим тощо). З яким предметом дівчина витягувала готовий пряник, те й чекало на неї у майбутньому.

Також було популярним ворожіння зі свічкою. Дівчина сідала у крісло, розслаблялася і запалювала свічку. Дивлячись на полум’я, намагалася уявити життя, про яке вона мріє. Вважалося, що саме цього дня доля точно вас почує.

А щоб дізнатися ім’я майбутнього чоловіка, дівчата писали різні імена на клаптиках паперу, клали їх під подушку. Вранці, не промовивши жодного слова, витягували один аркуш. Яке ім’я витягнули — так буде звати судженого.