День народження Гоголя та день сміху: іронічне поєднання у творчості класика

Сьогодні, 1 квітня українському письменнику Миколі Васильовичу Гоголю 215 років.

Микола Васильович Гоголь залишив у спадок прийдешнім поколінням  оповитий повір’ями та легендами поетичний образ України. Він розкриває у своїх творах: українські звичаї і традиції, козацтво, фольклор.

Микола Гоголь у своїх ранніх повістях створив цілу енциклопедію українського життя. Зобразив побут і дух українського села, наші прадавні вірування, життєдайну суміш реалістичного й фантастичного.

Саме у гімназії він поринув у світ давньої української історії, народних звичаїв та усної народної творчості, які пізнавав не лише з друкованих джерел, а й на ніжинських базарах, селянських весіллях.

Таїнство українських різдвяних звичаїв письменник показав у повісті у повісті "Ніч перед Різдвом". Микола Васильович має багато творів, де використовує українські мотиви та героїв: "Вій", "Сорочинський ярмарок", "Травнева ніч або Утоплена", "Вечір проти Івана Купала".

Так як сьогодні ще й день сміху, розберемо, як Гоголь умів сміятися і насміхатися у своїх творах, не без іронії, звичайно

Сміх Гоголя впродовж його життя й письменницької кар’єри змінюється. Уперше комічне з’являється у вигляді бурлеску. Бурлеск це різновид підсміювання, що намагається створити ефект ярмарковості, балагану та створює невідповідність між об’єктом опису й словами, які для цього опису використовують. З роками занурення в російську болотяність бурлескний гумор Гоголя виливається в жорстоку сатиру. Як саме?

"Ніч перед Різдвом"

Збірка прозових творів Миколи Гоголя, найяскравішим із яких залишається "Ніч перед Різдвом". Історія про Вакулу, закоханого в Оксану, який їздить верхи на чорті. У цьому творі Гоголь використовує бурлеск для зображення деяких своїх героїв. Наприклад, фрагменти з поїданням Щуром вареників, залицяння до Солохи й жартівливі загравання Оксани з Вакулою показані добродушно й весело.

Навіть чорт у цьому творі є радше силою, "яка творить лиш добро, бажаючи лиш злого".

"Тарас Бульба"

Серйозний твір про українських козаків із драматичною розв’язкою має багато смішних моментів. Козаки вміли добре жартувати, тому Микола Гоголь не міг це зневажити у творі. Гумор і легка іронія з’являються вже на першій сторінці "Тараса Бульби", коли додому повертаються його сини- семінаристи. Батько з притаманним козакам гумором просить їх пробігтися в довгому вбрані, щоб пересвідчитися, чи не зашпортаються його діти. Спілкування козаків між собою й закоханість молодшого сина Андрія Гоголь також часто зображує через гумор і бурлеск.

"Вій"

Класика українського горору: тут і відьми, і міфічні історії, і той самий демонічний Вій, якого ще називають Шолудивий Буняк. Але є у цьому творі й трохи комічного. Микола Гоголь бурлескно описує риторів і філософів Києво-Могилянської академії. Вони гордо йдуть вулицею, без копійки в кишенях, а навколо них розливаються запахи тютюну й горілки, які ще довго висять у повітрі після їхнього зникнення.

Козаки також бурлескно п’ють і чоломкаються у "Вії"

"Ревізор"

Другий період у житті та творчості Миколи Гоголя. У цей час він переїхав за кордон і почав писати на російські теми. "Ревізор" став першим твором, де Гоголь відходить від бурлеску й гумору та починає висміювати вади суспільства. Об’єктом його насмішок стають зажерливі й малоосвічені чиновники, які небагато бачили та знають, проте намагаються бути експертами у всьому. Гоголь із них відверто насміхається й кепкує.

"Шинель"

Історія Акакія Акакійовича маленької людини, зацькованої суспільством. Микола Гоголь намагається гостро та в’їдливо описати антагоніста так звану "значну особу", тобто якогось начальника. Ця значна особа говорить про себе настільки велично та зверхньо, що Акакій Акакійович не може втриматися на ногах. А значну особу тушить те, що він здатен викликати в когось страх. Проте в Гоголя він викликає лише різку сатиру.

"Мертві душі"

Останній твір Миколи Гоголя, другий том якого він навіть спалив. Усі персонажі цього твору огидні й викликають лише сміх. Нікого з них не шкода, бо вони потворні та вироджені люди. Тут Гоголь сягає вершини своєї сатири, навіть "пригода" не виглядає як щось привабливе. Автор намагається перекласти сатиричні й відверто знущальні слова у вуста своїх персонажів, тому вони смачно ними обмінюються в тексті.