Як французи своїх дітей до Олімпіади готували

Зараз весь світ спостерігає за тріумфами та поразками спортсменів із різноманітних куточків Землі. Олімпійці кожного дня виборюють шанс вписати своє ім’я до сторінок історії світового спорту.

Окрім організації самої Олімпіади, звичайні і пересічні французи не залишалися осторонь. Шкільна французька освіта заздалегідь вводила нові шкільні предмети у навчальну програму, школярі брали інтерв’ю у провідних вітчизняних спортсменів, а наприкінці року навіть були розіграні квитки на Олімпіаду серед учнів.

Фріж – вірний супутник

Весь навчальний рік у французьких школах пройшов під гаслом "Ні дня без Олімпійських та Паралімпійських ігор". Кожного дня вивчали історію та традиції Олімпійських та Паралімпійських Ігор.

У молодшій школі замість оцінок з математики, читання чи уроках поезії діти отримували картинки з маскотом – фрігійським ковпачком.

Також за різного роду досягнення, учні отримували медалі, ніби справжні олімпійці.

А от Фріж або Фрігі стала за цей рік вірним супутником багатьох французьких школяриків. Його праобраз – традиційний фригійський ковпак. Ім’я та образ символізують свободу та уособлюють алегоричні постаті з історії Французької республіки. Слід зазначити, що маскот Паралімпійських ігор має замість однієї ноги протез.

Щопонеділка ігражка Фріж мандрувала додому до когось із дітей. Школяр мав активно провести вільний від школи час разом із талісманом і надати фотозвіт про це. Фріж водили в басейн і на футбол, каталися на велосипедах і картингах, стрибали на батутах та… пекли пироги.

Більше спорту

Також була посилена активність на уроках фізкультури. Протягом навчального року всі бажаючі змогли спробувати себе як мінімум в 6 Олімпійських напрямках: баскетбол, футбол, бадмінтон, настільний теніс, гімнастика, біг – звичних і доступних. З екзотики –веслування на каное і байдарках, кінні види спорту, стрільба з лука. Це якщо в місті чи селі є відповідна база або зал. Кожна школа вибрала свій напрям. Щодо оплати даних занять, у Франції існує потужна система підтримки дитячого спорту – кожна малозабезпечена сім’я отримує сертифікат в середньому на суму від 200 до 400 євро на рік. Ці гроші можна витратити на спортивні заняття або оплатити гуртки.

Плавання було обов’язковим у початковій школі, тому що всі французи повинні навчитися триматися на воді хоча б у дитинстві. Якщо в селі чи поселенні не було басейну, дітей везли шкільним автобусом до найближчого басейну. Це займало цілих півдня, як правило, після двогодинної перерви на обід, але справляло враження спортивної прогулянки.

У середніх школах, де навчаються діти віком від 12 до 15 років обов’язково були човни. На автобусі або пішки підлітки прямували до найближчої річки та 1 годину займалися практикою.

Інтерв’ю з чемпіоном

У школярів був навчальний проєкт під назвою “Познайомся з найближчим”чемпіоном”.

Особливою визначною подією для учнів була зустріч з чемпіонами, які живуть зовсім поруч або, можливо, народилися в тому місці, де знаходиться школа. Із олімпійцем завчасно домовлялися про інтерв’ю і це було цікаво для всіх: спортсменам приємно було згадувати моменти перемог і переглядати момент перетину фінішної межі разом зі школярами, а дітям це корисно.

Перед зустріччю у дітлахів був тиждень підготовки: спочатку кожен учень написав свої власні питання, а потім клас відібрав найоригінальніші з них. І, нарешті, зустріч. Це було схоже на дорослу роботу: прес-конференції з зірками спорту та автограф-сесії.

Призовий квиток на Олімпіаду

Особливою винагородою стали квитки для всієї школи на 1 день Паралімпійських ігор. Батьки і шкільна рада лише оплачують і організовують дорогу до Парижа. Це не була лотерея, за квитки теж треба було поборотися, але не учням, а адміністраціям навчальних закладів: заповнити заявку, надіслати свій оригінальний шкільний навчальний план 2023–2024.

Виходячи зі школи в останній день перед весняними канікулами, діти радісно вигукували батькам, що їдуть на Олімпіаду. Квитки на Паралімпіаду дають зрозуміти, що важливо саме в юному віці зрозуміти принцип рівності в дії, навчитися цивілізованого ставлення до людей з інвалідністю та боротися проти усіх видів дискримінації.

І, звичайно ж, не забували про підтримку України. Переселенці, які вимушені були тікати від війни і наразі проживають на території Франції, також приймали участь у навчальних олімпійських проєктах, не забуваючи про неньку Україну.