«Не мовчіть, полон вбиває!»: рідні полонених військових провели мирну акцію у Кам’янському

На майдані Петра Калнишевського відбулася мирна акція від родин військових полку «Азов», маріупольського гарнізону, а також бригад Національної гвардії та Збройних сил України, які 2 роки тому вийшли з комбінату «Азовсталь», де тримали оборону 86 днів.

На площі імені величного українського гетьмана, більше п’ятидесяти людей, яких об’єднало велике горе. Матері, батьки, дружини, і навіть маленькі діти, вийшли на мирну акцію, щоб вкотре нагадати про подвиг їхніх найдорожчих людей, які 2 роки знаходяться у пеклі російського полону. Серед них Наталія Кузьменко, свого сина, 26-ти річного Миколу Кузьменка вона востаннє бачила у російських пабліках 20 грудня 2023 року, тоді окупанти засудили його на 25 років позбавлення волі.

«Мій син був тяжкопоранений на Великдень, коли почалася війна. У нього куля пройшла у 6-ти міліметрах від серця. Коли його прооперував хірург, він сказав: «Ти, хлопець, народився у білій сорочці. Ти під Богом ходиш. Мій син ішов з дому, маючи 86 кілограм ваги – красивий, високий хлопець, а зараз він схожий на шестикласника – худенький, маленький, поранений».

Микола з позивним «Пепсі», за словами матері, з дитинства хотів стати військовим, до полку «Азов» приєднався у 20 років, був командиром відділення.

«Я знаю, що моє материнське серце, моя воля, моє натхнення – все це я йому передаю. Я із ним розмовляю кожного дня. Я йому передаю, що в нас все добре, щоб він там тримався, щоб знав, що він обов’язково повернеться тільки в Україну».

Акцію на підтримку полонених військових допомогли організувати представники Центру внутрішньо переміщених осіб «Я – Маріуполь» у Кам’янському.

«Ми сьогодні організовуємо цю акцію разом із сім’ями військовополонених для того, щоб вкотре нагадати про той великий внесок, який зробили ці люди у нашу майбутню перемогу, перемогу нашої країни», – зазначив керівник центру внутрішньо переміщених осіб «Я – Маріуполь», м. Кам’янське Юрій Тохтар.

Вже два роки разом із дітьми чекає на чоловіка Артура і Тетяна Газарян.

Від моменту останньої звістки минув рік, але дружина та двоє діток не втрачають надію побачити найдорожчого чоловіка і тата.

«Він мужньо з побратимами захищав Маріуполь – це військова частина 3057. Боріться за них так, як вони боролися за нас. 86 днів оборони Маріуполя і обіцяні 4 місяці полону перетворилися на 2 роки. Ми дуже чекаємо на нашого тата, чоловіка і всіх полонених, які ще досі знаходяться у полоні».

Сергій Безуглий, діючий військовий, міцно тримає стяг на якому зображено його сина Вадима. До тоді ще батальйону «Азов» хлопець потрапив одразу після закінчення Кам’янського металургійного коледжу в 2017 році. У 2022-му був поранений, після виходу з «Азовсталі», за словами Сергія, від сина не було жодної звістки.

«86 днів оборони Маріуполя вони були недаремні. Хлопці гідно трималися і вийшли тільки за наказом Верховного Головнокомандувача. Тому, боріться за них так, як вни боролися за вас, пам’ятайте за них, бо забуття гірше за смерть».

Рідні полонених вкотре закликають не забувати про подвиг захисників та захисниць України, які сьогодні знаходяться у страшних умовах полону. Учасники акції сподіваються побачити своїх найдорожчих людей поруч, але громадськість не повинна мовчати, бо за кожним словом і молитвою жевріє надія на повернення до рідного дому.