Будівля сірководневої водолікарні – призабута пам’ятка в Кам’янському

У 1952 (а за іншими джерелами, в 1955 році) в історичній частині Кам’янського постала одна з кращих неокласичних будівель міста – сірководнева водолікарня металургійного заводу.

Збудували її за проєктом Сергія Георгійовича Брусова, який з 1945 по 1952 рік обіймав посаду головного архітектора міста, а згодом багато років очолював архітектурно-будівельний відділ Діпромезу – Державного інституту з проєктування металургійних заводів – в обласному центрі.

Що ж таке "сірководнева водолікарня"? Розлогу відповідь на це запитання знаходимо в старій науково-популярній книзі (Шалимова Н. И., "Черная металлургия – что это?"):

"Металлургический завод – яркий пример предприятия с комплексным использованием всех продуктов и отходов производства. Так, все, что мы получаем в доменном цехе, используется тут же на заводе (например, колошниковый газ) или на предприятиях смежных отраслей. Ценным отходом является и доменный шлак.

Экономисты подсчитали, что только половина перерабатываемой руды превращается в чугун и сталь, вторая половина переходит в шлак – 4,5 тысячи тонн шлака выдает в сутки мощная домна. Из этого шлака научились изготовлять строительные материалы (шлакобетон, щебенку, пемзу, теплоизоляционный материал – шлаковую вату).

Доменные шлаки помогают получать повышенные урожаи зерновых культур и овощей. Ведь в шлаках содержится много извести, и если из них приготовить удобрение, то можно значительно снизить кислотность почвы. Но предварительно перед употреблением шлаки подготавливают. Поэтому в ковшах-шлаковозах из доменного цеха их направляют к грануляционным установкам. Здесь ковши наклоняют, жидкий шлак выливают в бассейн на струю воды. При этом шлак быстро охлаждается, образуются шлаковые зерна – гранулы, которые собираются на дне бассейна. На таких установках могут получать до 250 тонн шлака в час. Вот этот гранулированный шлак и используют. На многих доменных печах сейчас применяют так называемую припечную грануляцию. Шлак, выпускаемый из доменной печи, направляется по желобу не в ковш, а непосредственно в грануляционную установку.

Содержащиеся в шлаках серные соединения при грануляции растворяются в воде, которая по своему составу, температуре и воздействию приобретает целебные свойства, сходные со свойствами мацестинской и пятигорской вод. Так что металлурги у себя на заводе в водолечебницах могут принимать серные ванны.

Такие водолечебницы уже построены на ряде металлургических предприятий: заводе им. Петровского в Днепропетровске, комбинатах им. Дзержинского в Днепродзержинске, "Криворожстали", Новолипецком, "Запорожстали" и других".

Стиль місцевої водолікарні мав бути витриманий досконало. Наприклад, обабіч входу з боку вулиці передбачалося встановити декоративні вази, виготовлені за спеціальним кресленням. Проте зрештою тут були поставлені звичайні квіткові вазони, які дотепер не збереглися.

У приземкуватому портику на масивних колонах відчуваються риси тієї стародавньої доби, коли архітектурна система древніх греків ще тільки складалася в своєму стрункому, класичному вигляді. І в цьому є свій неповторний смак.

Попри те, що будівля заводської водолікарні вже багато років є недіючою, вона залишається однією з архітектурних цікавинок Кам’янського та старої частини міста зокрема.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram