Всі ми родом із дитинства. Кожне покоління пам’ятає свої, властиві лише йому, особливості. Так, ви правильно подумали: колись давно трава була зеленішою, їжа смачнішою, комуналка дешевшою, Кам’янське – Дніпродзержинськом, а всілякі АТБ, Варуси та Сільпо замінював один універмаг, де можна було купити все – від голки до протитанкової рушниці (звичайно ж, іграшкової).

Сьогодні пропонуємо згадати, що було модним та розповсюдженим у дев’яності та початок двохтисячних серед дітей, підлітків та молоді.

Йо-йо

Легендарна іграшка, з якою більшість із нас познайомилася через рекламу Кока-коли, Фанти та Спрайту. Вважалося дуже крутим, якщо не просто вміти запускати її, але й виконувати певні трюки, та фігурки. Всі ж пробували зробити «Колисочку»?

Аудіокасети та касетні плеєри

Це зараз на невеличкий клаптик пластику, який зветься «флешка», можна скачати з Мережі сотню-дві пісень та слухати їх цілий день. 20-30 років тому все записувалося на касети. На кожному ринку був щонайменше один кіоск, де продавалися збірки улюблених виконавців: Софія Ротару, А-студіо, Ірина Аллєгрова, Руки Вверх, Дискотека Аварія, Павло Зібров, ТнМК, Каста і так далі. Пісні таких виконавців, як Eminem, Rammstein та The Prodigy багато хто вперше почув теж саме на касетах. Згодом їх посунули компакт-диски. Але й вони поступово відійшли у минуле.

Відеокасети

Багато хто згадає логотип компанії «Інтер-фільм», яка випускала ліцензійну відеопродукцію. Саме завдяки ним ми вперше почули різницю між повним дубляжем та закадровим перекладом. І не кажіть, що у дитинстві ви не думали, що актори дійсно розмовляють російською.

Фішки

Вчителям ця азартна гра створювала чимало клопотів. Ловили, забирали, віддавали батькам, інколи розривали.

Гравцям теж було непереливки. І не лише через вчителів. Адже поставити улюблену («коронну») фішку та втратити її – це завжди неприємно та страшно. Бо її можна і не повернути. Ну от не хочу новий господар відіграватися. Взагалі, через цю гру було чимало суперечок, які подекуди доходили до бійок. Втім, друзі грали, як правило «під інтерес», де наприкінці гри кожен лишався при своїх фішках.

Мобільні телефони

Так, був час, коли мобільний телефон міг трохи розкрити індивідуальність свого володаря. Смартфони належали лише обраним – як правило, дітям із більш багатих родин – і часто ставали приводом для заздрощів. Додамо ще відсутність флешок (вони  ще потім з’являться), 16- та 32-голосову поліфонію, ІЧ-порти та уривки пісень по 15-30 секунд у форматі WAV. Був ще WAР-доступ до інтернету, але це вже зовсім інша історія.

Анкета

Зазвичай такі були у дівчаток, але заповнювати їх могли й хлопці. Така анкета означала певний рівень довіри, адже саме там вказувалися такі важливі моменти, як улюблена страва, улюблена музика чи фильм, і найголовніше – у кого закохана людина, що заповнює її.

Тетріс

Не будемо казати надто багато. Це не просто іграшка – це символ цілої епохи. Гонки, танчики, змійка – Кожен міг знайти собі гру, яка йому до смаку. І для цього не треба було скачувати Google Play.

Тамагочі

Скільки разів цей електронний пристрій «вмирав» на ваших руках? Як жодного? Не віримо!

DVD-диски “будь-яке число” в 1

Хто ж не пам’ятає продавців, які стояли за столиками зі збірками улюблених фільмів та серіалів? 6, 7, 8, 9, 10, 12 або навіть 16 фільмів на одному двосторонньому диску! Або весь сезон якихось «Вулиць розбитих ліхтарів»! І було навіть не важливо, що якість зображення та звуку знаходилася десь у районі плінтусу… Головне – кількість!