25 грудня 1979 року почалося введення радянських військ в Афганістан. Переслідуючи свої імперські цілі, керівництво Радянського Союзу фактично окупувало сусідню державу, розв’язавши десятирічну війну, яка унесла життя десятків тисяч афганців і радянських військових.

Афганська війна тривала з 25 грудня 1979 до 15 лютого 1989 року. Тільки за офіційними даними безповоротні втрати Радянського Союзу склали понад 15 тисяч осіб, а поранення і контузії отримали більш як 53 тисяч військовослужбовців

Незалежні дослідники зазначають, що втрати радянської армії були значно більшими, та ці справжні цифри загиблих та поранених навмисно приховували від суспільства. Скільки загинуло у цій війні афганців точно невідомо – наявні оцінки коливаються від одного до двох мільйонів.

Через радянсько-афганську війну пройшли понад 160 000 українців. На далекій афганській землі, на чужій для них війні тільки за офіційними даними загинули 2378 військових з України, а 4 687 повернулися додому з інвалідністю.

На Афганській війні загинули 12 кам’янчан. Іменами двох з них, Героя Радянського Союзу старшого лейтенанта Олександра Стовби і майора Анатолія Воробйова, названі вулиці міста. Також ім’я Олександра Стовби носить “Ліцей №20", у якому він свого часу навчався.

Загалом участь у бойових діях в Афганістані брали участь близько 700 мешканців Кам’янського.

Наразі українці, які брали участь в Афганській війні, прирівняні до учасників бойових дій та користуються відповідними державними пільгами, а пам’ятники учасникам війни не підпадають до пунктів Закону про декомунізацію.

Сьогодні чимало воїнів-афганців знову взяли зброю до рук та використовуючи свій бойовий досвід захищають Україну від російської агресії. Значна частина ветеранів Афганської війни долучились до волонтерського руху і допомагають нашим захисникам.