6 жовтня в Україні й  світі святкують Міжнародний день лікаря. І саме в цей день ми хочемо ще раз висловити щиру вдячність мужнім українським лікарям, які в умовах повномасштабної війни працюють в цивільних лікувальних закладах по всій країні, працюють у стабілізаційних пунктах у військових, а в першу чергу тим, хто постійно перебувають на лінії бойового зіткнення, ризикуючи своїм життям, задля порятунку життя побратимів. Один з таких лікарів, наш земляк з Кам’янського Олександр з позивним "Док" перебуває на фронті з перших днів повномасштабного вторгнення. Він воює у складі 108-ї окремої Кодацької бригади територіальної оборони і для нього це вже друга війна.

Свого часу Олександр закінчив чотири курси медичного Дніпропетровського інституту, потім два курси (п’ятий і шостий) Куйбишевського військово-медичного факультету МО СРСР. Після закінчення навчання написав рапорт, що має бажання служити в Афганістані. Проте не встиг – побував лише на стажуванні під час виводу радянських військ.

Оскільки я закінчив академію дуже добре, то мав вільний вибір на розподілі: можна було поїхати в групу радянських військ у Польщі, Німеччині, Чехії… Я вибрав кордон з Афганістаном і відправився в Термез, начальником медичної служби батальйону. Підрозділ був розгорнутий, біля нього – військова база і бійців під 1700 чоловік. Прожив в складних кліматичних умовах більше ніж три роки. Нинішня жара в порівнянні тою, це – прохолодне літо, – згадує Олександр.

Згодом Олександр звільнився з армії, проте залишився в професії. Він ніколи не думав, що колись знову одягне військову форму. До війни пройшов комісію у військкоматі, був визнаним непридатним за станом здоров’я. Олександр зізнається, що у нього і зараз в за стосунку "Резерв+" стоїть відмітка, що він не підлягає мобілізації. Проте незважаючи на це, він вже на другий день після повномасштабного російського вторгнення одним з перших вступив до Кам’янського батальйону 108-ї бригади ТрО та відразу був призначений на посаду начмеда батальйону.

Через декілька місяців підготовки (як на мене, дуже короткий період) ми виступили на Донеччину і прийняли важкі бої. Вже у першому штурмі у нас був один "200". Я особисто його відвозив. Надавав допомогу декільком "300". Під час другого штурму ми втратили вже 11 хлопців, один потрапив у полон. Поранених було дуже багато. У мене – лише контузія, але ж добряча, скажімо так, я трішки загубився, коли мене вивезли через Курахово на Покровськ. Уночі, коли прийшов до тями, мене аж підкинуло, бо зрозумів, що залишив все: і зброю, і гранати, все – в своєму евакоавтомобілі. Взяв з собою лише рацію для зв’язку з підрозділом, однак вона сіла. О другій години ночі причепився до чергового в відділені, що, мовляв, треба терміново підзарядитися. Він знайшов мені "стакан", рація запрацювала, однак зв’язок все одно не з’явився… Через 5 днів я виписався і повернувся в підрозділ. Наші важкопоранені лікувалися набагато довше, – розказує Олександр.

Перші місяці вторгнення росіян були найважчі, однак наші бійці змогли вистояти й зупинили ворожу навалу.. Нині – на Запорізькому напрямку ситуація відносно стабільна – 108-ма бригада веде активну оборону, стійко утримуючи свої позиції.

Хлопці тримаються з усіх сил, у багатьох відчувається втома. Потрібно активізувати поповнення, аби хоча б частково зняти навантаження з тих, хто воює давно. З багатьма пораненими, кого вивозив з "передка", до цього часу підтримую контакт. Мені самому залишилось до звільнення менш як вісім місяців. Наступного року мені виповниться вже 60 років. Думаю, якщо я буду потрібен і будуть активні бойові дії, піду знову, – розмірковує Олександр.

"Док" сам виїздить на евакуацію поранених переднього краю, хоча перебуваючи на посаді начмеда батальйну, міг би цього й не робити. Він особисто врятував чимало бійців, які своїм життям завдячують його сміливості і професіоналізму.

Коли я переходив з Кам’янського батальйону в Дніпровський, так збіглося, що мій новий батальйон, згідно з наказом, почав штурмові дії населеного пункту Л. Попри те, що я ще не здав стару посаду, прийняв рішення брати участь в евакуації хлопців. Скажемо так, "просочився" у штурм – виїхав кілометрів десь за шість від "нуля", почекав наші колони, що заходили в штурм, та приєднався. За це потім отримав на горіхи від начмеда бригади, бо не мав там жодного офіційного статусу. Якби мене не тільки поранили, а й "забаранили" там, то начальству довелося б дуже непросто…
Я старшого віку і шкода молодих пацанів наражати на небезпеку. У них все життя попереду. І взагалі, я намагаюсь виїжджати на "медевак" один, без водія, без супроводу другого медика, щоб не ризикувати ще чимсь життям. Цієї зими один не виїжджав, якось так складалось. Але за перші шість днів лютого тричі перевертались на "еваках". Війна є війна… – говорить Олександр.

Медик зізнається що на четвертому році війни він втомився і фізично і морально, сумує за рідним містом і скучає за рідними. Але продовжує перебувати на фронті, захищаючи рідну землю і свою родину.

Ілюзій не маю: допоки в нас є такий сусід, як рашка, війна не закінчиться. Хіба ми заллємо її бетоном, шарів так… у п’ять, – каже Олександр.

Сьогодні Олександр закликає всіх небайдужих українців приєднатись до збору коштів на ремонт КЕЙСЕВАКІВ та МЕДЕВАКІВ (евакуаційних машин) для медиків 108 ОтБр.

Це не просто допомога, це Ваша пряма участь у щоденному порятунку наших бійців, наших воїнів, що боронять нашу Батьківщину на Запорізькому напрямку. А наші безстрашні і героїчні бойові МЕДИКИ мають змогу вчасно надати їм допомогу та евакувати їх з нуля, завдяки тому, що машини ТЕХНІЧНО СПРАВНІ І ВІДРЕМОНТОВАНІ.

Долучайтеся! Кожна Ваша гривня рятує чиєсь життя у цю мить, – зазначає Олександр.

Як відбувається процес порятунку поранених бійців, ви можете побачить на цьому відео. Це – реальні кадри чергової евакуації наших захисників. На щастя, всі хлопці вчасно отримали допомогу і залишились живі. Проте один боєць залишився без ступні, після того, як наступив на російську міну “Пелюсток”.

Посилання на банку для переказу грошей тут.

Стаття підготовлена за матеріалами наданими прес-службою 108-ї бригади ТрО. Телефон рекрутингового центру 0 800 337 803.