Минуло чотири роки з моменту однієї з найстрашніших і найболючіших трагедій сучасної війни, яка назавжди закарбувалася в пам’яті кожного українця. 16 березня 2022 року російська авіабомба цілеспрямовано обірвала життя сотень мирних маріупольців: жінок, дітей та літніх людей, які шукали останнього прихистку в будівлі драматичного театру. Саме тому 16 березня мешканці Кам’янського зібралися разом, щоб у скорботній тиші засвідчити: час не стирає болю, а пам’ять про цей жахливий злочин проти людства ніколи не згасне.

Надзвичайно символічно, що місцем проведення меморіального заходу стала площа перед академічним музично-драматичним театром ім. Лесі Українки у Кам’янському. Це місце, яке зазвичай асоціюється з мистецтвом та життям, цього дня перетворилося на простір глибокої солідарності та спільної молитви. Ушанувати пам’ять загиблих прийшли представники центру "ЯМаріуполь. Кам’янське" — люди, для яких назва маріупольського театру є не просто заголовком із новин, а частиною втраченого дому. Разом із ними були ті, хто пройшов крізь пекло окупації та зміг вирватися з Маріуполя, представники Молодіжної ради, студенти енергетичного коледжу з патріотичного гуртка "Сокіл. Джура", а також ветерани війни та небайдужі городяни.

Учасники акції з трепетом у руках запалили свічки, чиї тендітні вогники у вечірніх сутінках символізували душі невинно загиблих під уламками бетону. Кожна свічка стала німим свідком трагедії, що об’єднала серця присутніх у спільній жалобі. Хвилиною мовчання люди згадали кожного, чиє життя так жорстоко обірвалося під завалами, та всіх, хто став жертвою цієї нелюдської агресії. Цей захід став не лише черговим нагадуванням про незламність українського народу, а й гучним маніфестом спільного болю, який об’єднує різні міста України в невтомному прагненні до справедливості та відплати за кожне втрачене життя.