На одній із вулиць старовинного Львова стоїть поважна будівля, увінчана символічними скульптурами Інженерії, Архітектури та Механіки, із латинським написом-присвятою "LITTERIS ET ARTIBUS" – "Наукам і ремеслам".

То – головний корпус Національного університету "Львівська політехніка", зведений півтора століття тому за проєктом видатного архітектора Юліана Захаревича, ректора цього ж навчального закладу.

Львівська політехніка здавна славилася своєю сильною архітектурною школою. А протягом 1970-х років щонайменше шість випускників архітектурного факультету вишу були направлені до Кам’янського. Як це було?

Потужне місто на Дніпрі в ті часи інтенсивно зростало, виникла й необхідність освоєння лівобережної території, сприятливої з екологічного погляду. Тож міський проєктний відділ було передано до складу Київського НДПІ містобудування та перетворено у його комплексну архітектурно-будівельну майстерню, а згодом – філію.

Для зосередження зусиль із планування та розбудови до міста направлялися молоді, талановиті фахівці з різних вишів України, зокрема й Львівського політехнічного інституту. Із випускників цього закладу в Дніпродзержинськ прибули: у 1970 році – Віталій Іванович Дубина, в 1972 – Василь Дмитрович Гладій та Роман Петрович Печіль, у 1975 – Юрій Васильович Бєлобородов і Петро Іванович Крупа, в 1978 – Мирослав Миколайович Паневник.

Спільно зі своїми колегами вони зробили великий внесок у планування й забудову Кам’янського, зокрема його лівобережної частини, а також інших міст: Южноукраїнська, повністю спроєктованого дніпродзержинськими архітекторами, окремих районів Черкас і Канева.

Двоє з випускників Львівської політехніки стали головними архітекторами Дніпродзержинська: Василь Гладій обіймав цю посаду з 1987 по 1997 рік (згодом же працював головним архітектором "ДніпроАзота"), Юрій Бєлобородов – з 1997 по 2015. А Роман Печіль певний час був архітектором місцевої філії Державного інституту азотної промисловості.

Віталій Дубина був заступником головного міського архітектора Олександра Васильовича Кримцова, потім працював у Дніпродзержинській філії КиївНДПІмістобудування. Згодом він і Петро Крупа повернулися до західної столиці та стали видатними львівськими архітекторами й лауреатами Державної премії України.

Згадані тут архітектори – ще одна зі, здавалось би, небагатьох "точок дотику" двох таких різних, але по-своєму цікавих і неповторних українських міст – Львова та Кам’янського. У свою чергу, Дніпродзержинськ дав Львівщині відомого її очільника Віктора Федоровича Добрика, за правління якого Львів, кажуть, став по-справжньому індустріальним і відповідним добі містом. Але то вже зовсім інша історія…