Сто років тому в Кам’янському було споруджено пам’ятник, з якого почалися архітектура та монументальне мистецтво України радянської доби. У цей день згадаймо історію «Розкутого Прометея» – знакового монумента рідного міста.

Автором його став видатний художник та архітектор Олексій Якович Сокол (1873–1939). Талановитий уродженець Переяславського повіту Полтавської губернії після закінчення церковно-приходської школи навчався в реальному училищі в Києві, а згодом вступив за конкурсом до Московського училища живопису, скульптури та зодчества. По закінченні – робота художником, створення і втілення проєктів розпису церков, проєктування громадських і промислових будівель. Потім навчання в петербурзькій Академії мистецтв у Рєпіна та Сєрова. Згодом Сокол відвідує чимало європейських країн – вивчає світову культуру, бере участь у виставках.

На конкурс до Кам’янського він надіслав ескізи розпису Свято-Миколаївської церкви і проєкт житлового будинку на нинішній вулиці Інститутській, 2. Ці роботи визнали найкращими. Автор отримує запрошення на Дніпровський завод, і з 1915 року доля його стає назавжди пов’язаною з містом.

Тут Олексій Сокол із двома учнями виконав розпис Свято-Миколаївського собору в стилі модерн. Розписи ці були зафарбовані у радянські часи, наприкінці 1980-х окремі фрагменти реставровано, але в основному собор розписаний заново. Серед інших робіт Сокола в місті – вже згаданий житловий будинок № 2 на вулиці Інститутській (1915), зведений німецькими та австрійськими військовополоненими; частина адміністративної будівлі металургійного заводу (1916), прибудована до старого заводоуправління.

У 20–30-ті роки Сокол на посаді начальника будівельного цеху металургійного заводу зробить ще немало для забудови міста. Художник, архітектор, – а з «Прометеєм» виявив себе ще й як скульптор.

Двадцяті роки в Кам’янському, як і всюди в країні, починалися розрухою й голодом. Населення тут скоротилось у рази – багато мешканців, щоб вижити, покинули місто. Завод (напередодні Першої світової війни – найбільше металургійне підприємство Російської імперії) перебував у запустінні та став до ладу лише в 1925 році. Тим дивовижнішою здається історія створення пам’ятника, який згодом став символом міста.

Радянська влада в Кам’янському встановилася 1 січня 1920 року. Невдовзі постало питання спорудження пам’ятника на братській могилі кам’янських більшовиків, загиблих у громадянську війну. Перепоховані вони були в центрі міста – на Базарній площі, перейменованій у Червону. Олексій Сокол запропонував ідею монумента у вигляді колони, увінчаної статуєю Прометея в розірваних кайданах, із факелом у руці й поверженим орлом біля ніг. Ідея дістала загальне схвалення, і автор почав розробку проєкту.

Скульптуру було виліплено Соколом і потім відлито з чавуну (ливарник – Сергій Гречнєв) іще восени 1920 року, проте через важкі часи монумент вдалося спорудити лише в 1922 році та відкрити 7 листопада, до п’ятої річниці Жовтневої революції.

Під час нацистської окупації гітлерівці підірвали пам’ятник. Скульптура збереглася, хоч і була пошкоджена. Від переплавки її врятували працівники міського трамваю. На вантажній платформі вони доправили статую на територію трамвайного депо, де надійно сховали. Після вигнання нацистів монумент був відбудований і відкритий уже 1 травня 1944 року. Пропорції постамента при цьому стали відчутно стрункішими. Також біля пам’ятника були поховані загиблі підпільники та учасники визволення міста.

(Закінчення тут)

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram