Так виглядала станція Запоріжжя (згодом – Баглій, нині – Запоріжжя-Кам’янське) наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття

Сьогодні – без перебільшення знаковий ювілей для Кам’янського. 140 років тому, 18 (за новим стилем – 30) травня 1884-го, вугільний Донбас із рудним Кривбасом поєднала залізниця, що зумовило стрімкий розвиток гірничодобувної, металургійної та іншої промисловості, розбудову великих міст у придніпровському краї. Саме завдяки їй народилося потужне місто Кам’янське, і саме залізничні будівлі нині є найстарішими в місті.

Яким чином з’явилася залізниця?

Із початку 1870-х років будівництва цієї залізниці добивався видатний громадський діяч Придніпров’я, промисловець та меценат Олександр Поль. Її проєкт було принципово затверджено урядом у 1875 році. Будівництво розпочали в 1881-му, і то головним чином, щоб дати заробіток місцевим селянам, постраждалим від неврожаю. Значення лінії для майбутнього промислового й економічного розвитку краю тоді ще мало хто розумів – ну, окрім самого Поля.

Збудували залізницю в 1881–1884 роках. Спочатку вона називалася Криворізькою, проте вже в процесі будівництва її, так би мовити, «ідеологічно вірно» перейменували на Катерининську. Саме 18 (30) травня 1884 року, із відкриттям мосту через Дніпро в Катеринославі, залізницю було введено в експлуатацію, і по ній розпочався наскрізний рух.

Як завдяки залізниці виникло місто Кам’янське?

У складі Катерининської залізниці побудували й Кам’янську вітку. Від станції Запоріжжя через роз’їзд Романкове вона вела до шпалопросочувального заводу на березі Дніпра, біля майбутньої станції Тритузної. Саме ці місця – зокрема й через наявну залізничну вітку – в 1887 році обере для будівництва свого заводу новостворене завдяки іноземному капіталу «Південноросійське Дніпровське металургійне товариство».

Ще через два роки металургійний завод розпочне роботу, а згодом він стане найпотужнішим у країні. Тож Кам’янське – стародавнє козацьке село – у 1913 році матиме вже 40 тисяч населення, а в 1917-му – 60 тисяч, чим перевершить більшість повітових центрів і наблизиться до невеликих губернських. У цьому ж році, за Тимчасового уряду, воно нарешті отримає статус міста.

Чому ж місцеву станцію назвали Запоріжжя?

Ми звикли пов’язувати слова «Запоріжжя», «запорізький» із містом Запоріжжям або Запорізькою областю, призабувши, що місто це до 1921 року звалося Олександрівськ, а його область утворено в 1939-му. Первісно ж Запоріжжя – це землі запорізьких козаків, що простягалися колись від Південного Бугу до Кальміусу та від Орелі до низов’їв Дніпра. Тому виникнення станції з такою назвою в самому центрі цього історичного регіону виглядало цілком логічним. Цікаво, що за гетьманату Павла Скоропадського був період, коли вся Катерининська залізниця офіційно називалася Запорізькою.

У 1921 році місто Олександрівськ було перейменовано на Запоріжжя. Проте його залізничні станції лишалися зі старою назвою. Перейменували їх лише через три роки. А станцію Запоріжжя, розташовану біля Кам’янського, 1924 року вирішили назвати на честь більшовика, комісара Гаврила Баглія, померлого від тифу в 1920 році. Сама ж Катерининська залізниця у 1936 році стане Сталінською, а з 1961-го вона зветься Придніпровською.

Знімок з архіву Мороза Олега Миколайовича, місто Кам’янське

Місцевим вокзалом станція Запоріжжя (Баглій) слугувала вісімдесят років – аж до побудови сучасного в 1965-му. У 2017 році в процесі декомунізації вона дістала свою нинішню назву – Запоріжжя-Кам’янське.