На цій фотографії 1989 року, зробленій фахівцями Київської філії Всесоюзного науково-дослідного інституту теорії архітектури та містобудування, – один з найвідоміших будинків Кам’янського, споруджений для працівників металургійного заводу в 1951 році.

Про цю забудову проспекту та про її автора – видатного дніпропетровського архітектора Олега Борисовича Петрова, – ми детально розповідали в одному з минулих дописів. Цього ж разу звернімо увагу на цілу низку прикмет пізньорадянської, непевної вже доби, якими сповнено знімок.

Майже весь перший поверх з боку проспекту займає центральний гастроном із трьома входами, а в наріжному приміщенні під вежею міститься хлібний магазин, який називався популярним нині словом "Паляниця".

Якраз перед цим магазином проїжджає "Ікарус" одного з міських автобусних маршрутів. Поряд з гастрономом встановлені червона телефонна будка та синя поштова скринька. Тут-таки біля будинку одиноко розташувалася ятка виносної торгівлі соками та водами із розставленими на прилавку емальованими бідонами.

На розі будинку видно табличку, на якій, імовірно, зазначено "Дом высокой культуры быта и образцового общественного порядка" або ж "Дом принят жильцами на социалистическую сохранность", що колись було в традиціях часу. Привертає увагу й монументальна огорожа з вазонами, згодом втрачена.

Угорі, по металевій решітці, яка увінчує фасад, простяглася світлова конструкція з безліччю лампочок. На вуличних стовпах височіють характерні краплеподібні плафони. Дорожні знаки – теж із підсвіткою зсередини, адже світловідбивних знаків тоді ще не було. І, звісно, до кадру потрапили численні городяни, а деякі з них навіть зацікавилися цим моментом архітектурної фотозйомки.

За минулі 35 років тут явно сталися великі зміни:

Раніше ми повідомляли:

• Яким був проспект Свободи в Кам’янському 35 років тому