Сьогодні, 27 серпня, виповнюється 100 років від дня народження нашого видатного земляка, заслуженого художника України та члена Спілки художників Володимира Олександровича Жугана. Майстер увійшов до історії українського мистецтва як один із засновників вітчизняного індустріального пейзажу.

З нагоди ювілею в Музеї історії міста Кам’янське відкрилася масштабна виставка живопису митця під назвою "Пейзаж як слова душі".

Від фронтових доріг до пензля та полотна

Володимир Жуган народився 27 серпня 1926 року в селі Лихівка в робітничій родині. З дитинства мав хист до малювання, але у вісімнадцятирічному віці юнак опинився на фронтах Другої світової війни. Після її завершення вирішив присвятити життя мистецтву й вступив до Дніпропетровського художнього училища, де навчався протягом 1946–1951 років під керівництвом Олександра Кука. Дипломною роботою випускника стала картина "Сталевари".

Після здобуття освіти Володимир Олександрович активно включився у творче життя регіону. З 1951 по 1956 рік він очолював образотворчу студію у Палаці піонерів Дніпродзержинська (нині Кам’янське), де з натхненням передавав досвід обдарованій молоді, після чого повністю присвятив себе вільній творчій діяльності.

Поезія заводських труб та Шевченкові місця

У своїй творчості Володимир Жуган одним із перших звернувся до теми Тараса Шевченка, неодноразово подорожуючи батьківщиною Кобзаря в пошуках нових кольорових рішень. Серед відомих робіт цієї серії — "Кленки" (1958), "Три криниці" (1960) та "Дуб Шевченка" (1962).

Проте справжнє визнання та міжнародний успіх принесли майстру його індустріальні та індустріально-природні пейзажі. На початку 1960-х років, коли регіон перетворювався на потужний промисловий центр, Володимир Жуган побачив естетичну цінність у заводських конструкціях, новобудовах та урбаністичних краєвидах: "Окраїна міста" (1958), "На будівництві Дніпродзержинської ГЕС" (1960), "Новий район" (1972), "Новобудова Дніпродзержинська" (1974), "Канал Дніпро — Донбас" (1975).

Завдяки використанню імпресіоністичної техніки художник гармонійно поєднував промислові споруди з довкіллям, демонструючи відсутність суперечностей між людиною, технічним прогресом та природою.

Паралельно з цим вагоме місце в його доробку посідали тонкі ліричні пейзажі Дніпропетровщини й Полтавщини: "Осінній дуб" (1969), "Річка Оріль" (1970), "Гречка цвіте" (1973), "На околиці села" (1979) та "Стиглий хліб" (1981).

Спадщина, що живе крізь роки

У 1964 році за успіхи в образотворчому мистецтві Володимир Жуган був прийнятий до Спілки художників СРСР, а в 2006 році став першим живописцем Кам’янського, удостоєним звання Заслуженого художника України.

Персональні виставки майстра з успіхом проходили в Києві та Дніпрі, а окремі роботи увійшли до експозицій багатьох зібрань: Дніпровський та Донецький художні музеї, Дніпропетровський та Кам’янський історичні музеї, Кам’янець-Подільський краєзнавчий музей, Галерея Чемберс (The Chambers Gallery) у Лондоні.

Серце видатного художника зупинилося 15 вересня 2008 року. Проте його багата спадщина, сповнена щирості, глибоких почуттів та краси рідного краю, продовжує відкривати нові виміри мистецтва для наступних поколінь.