У п’ятницю, 19 грудня, до Центральної міської бібліотеки Кам’янського завітав відомий військовий письменник, драматург і фотохудожник Віталій Запека. Відомий серед побратимів під позивним "Спілберг", він зустрівся з городянами, щоб поділитися історіями з фронту та розповісти про свою творчість.

Перед зустріччю Віталій встиг прогулятися вулицями нашого міста, ознайомитися з архітектурою та вшанувати пам’ять загиблих захисників на майдані Героїв.

Чому саме "Спілберг"?

Письменник розповів, що такий позивний отримав ще у 2014 році, коли тільки став на захист батьківщини. Як професійний фотограф, він не міг поїхати на фронт без камери.

"Оскільки я фотограф, то звісно, що взяв з собою до війська і фотоапарат, щоб фіксувати все, що відбувається довкола. Хлопці кілька днів спостерігали за тим, як я фотографую, і дали мені псевдо "Спілберг"", — згадує автор.

Цікаво, що саме з описів до його фотографій у соцмережах народився Запека-письменник. Читачі так активно вимагали пояснень до світлин, що згодом текстові нариси стали популярнішими за самі кадри.

Зустріч при світлі ламп

Особливої атмосфери заходу додало вимкнення світла. Проте розмову не перервали — зустріч продовжилася при світлі ламп. Понад дві години пролетіли непомітно: присутні то сміялися з дотепних армійських історій, то не могли стримати сліз.

Віталій Запека розповів про свій творчий шлях і дивовижні "гонорари". Наприклад, у березні 2022-го видавництво виплатило йому авторську винагороду кевларовими касками, плитами для бронежилетів та турнікетами. А за книгу "Бабах на всю голову" він отримав сонячну електростанцію, яка дуже допомогла на позиціях.

Про плани та нову книгу

На сьогодні у творчому доробку письменника вже вісім виданих книг. Серед них — добре відомі читачам романи "Цуцик", іронічний воєнний роман "Герої, херої та не дуже", дитяча книга "Полінка" та антиутопія "Абсурд". Проте автор встановив собі чіткий ліміт — видати за життя лише десять книг.

"Коли є такий ліміт, це додає відповідальності. Зараз у мене видано 8 книжок, тож залишилися ще дві. Їх я називаю своїми найголовнішими творами", — каже Віталій.

Наразі він працює над новим романом "Врятувати "Ольху"". Це історія про його побратима, який кілька днів один тримав позицію за 50 метрів від передової лінії окупантів. Письменник зізнається, що робота дається дуже важко, бо тема болюча — згодом цей побратим загинув.

Про мову та зміни в собі

Віталій відверто розповів, що перейшов на українську мову лише в 50 років. Спочатку було складно: у текстах знаходили десятки русизмів, а сни ще довго снилися російською. Проте зараз його підсвідомість повністю україномовна. За словами автора, російська мова в Україні сьогодні може бути корисною лише в один спосіб — для допиту полонених.

Завершилася зустріч традиційно: автографами, спільними фото та щирими словами вдячності від мешканців Кам’янського.