Уже понад два роки у благодійному центрі “Бейт Барух” і синагозі “Бейт Реувен” працює музей історії та культури єврейського народу "А Ідише Нешуме" ("Єврейська душа"). Незважаючи на такий молодий вік, за цей час зібрано чималу колекцію справжніх раритетів, які десятиліттями створювали затишок в оселях місцевих єврейських родин.

У музеї підготували добірку найстаріших і найцікавіших експонатів – раритетів віком понад сто років.

Старовинний буфет, який став справжньою перлиною єврейської кімнати, створеної тут. До музею він потрапив з будинку № 36 по вулиці Олекси Сокола (у різні роки вона носила назви Провідна і Червоноармійська), що тривалий час належав єврейській родині Боднар. Також з цього будинку передано плетені із лози стільці та великий лозовий кошик.

Раритетний пенал із оригінальним різьбленням, який подарувала родина Малкіних. Також вони передали лозову підставку для квітів – жардіньєрку. Ці предмети чудово вписалися в інтер’єр, вдихнувши у кімнату справжню єврейську душу.

Дитяча колиска, виготовлена із лози. Можна лише припустити, скільки немовлят безтурботно спали і зростали у ній.

Велике старовинне блюдо для страви "гефілте фіш", яке тривалий час зберігалося в сімейному буфеті учасниці міжнародного освітнього проєкту "Колель Тора" Наталії Горіної. Це один із перших експонатів музею. Дуже цікавим є вензель на зворотній стороні цього раритету – відбиток фабрики Кузнєцова. Як відомо, кузнєцовський фарфор здобув всесвітню популярність.

Старовинний настінний годинник. На внутрішній стороні є табличка: "Radium-Gong", виготовлення німецької фірми “Kienzle”. Такі годинники цінувалися за якісний механізм та характерний дзвін. Цікаво, що після 1900 року компанія їх більше не виробляла.

Годинників в музеї кілька, два з яких, найбільш раритетних, відреставровані та працюють. До музею їх передала учасниця міжнародного освітнього проєкту "Колель Тора" Раїса Терещенко.

Швейна машинка “Зінгер” з родини Федоровських. Директорка музею Ліза Юхимівна Федоровська-Белинська згадує: "Я засинала під стукіт цієї машинки і просиналась. Це швейна машинка моєї матусі. Вона допомогла вижити родині в скрутні роки евакуації та повоєнного життя". До речі, машинка стала першим експонатом музею.

Старовинна цукерниця, яка тривалий час зберігалася у родині Ірини Малкіної. Вік цукерниці перевищує 100 років, адже на товстому склі є напис: “ЖОРЖЪ БОРМАНЪ”.

Патефон. Його також відреставрували, і він працює. Однак платівок для нього майже немає.

Дерев’яне коритце із металевим сікачем. Ці предмети також передала до музею представниця старовинної родини кам’янських євреїв Малкіних – Ірина Маркусівна Малкіна. Виготовлене із цільної деревини, коритце навіть через стільки років залишилося цілим, а сікач – гострим.

Унікальний, вишитий власноруч мовою іврит, чохол для маци, який належав дідові родини Бессарабових. За оцінками знавців, експонату близько півтора століття. Останні 45 років ця унікальна річ зберігалася у Марії Журавель, подруги Олени Бессарабової. Саме вона із детальним супровідним листом передала чохол до музею.

У музеї висловили сердечну подяку дарувальникам, які зберегли безцінні речі та поділилися не лише предметами єврейського побуту, а й цікавими історіями своїх родин.