12 жовтня 2019 року в Музеї історії міста Кам’янське відбулося урочисте відкриття фотовиставки портретів матерів загиблих воїнів «Ось Мати Твоя».

Пройшло чотири роки, дуже багато змін відбулося у житті кожного з нас і країни загалом, а самі портрети тепер знаходяться у приміщенні ГО «Родини загиблих героїв міста Кам’янського».

У спеціальному матеріалі до Дня матері, ми поспілкувалися із матерями воїнів та організаторкою фотовиставки, де кожен портрет говорить про себе без слів, є своєрідним індикатором пам’яті та нескореності материнської любові перед найтяжчою втратою.

Сьогодні їх 28. Фотопортрети гарно вбраних українських жінок у намисті, хтось у хустці, хтось у вінку, а дехто простоволосий, але всі як одна єдині у своєму горі, яке забрало у них найдорожче.

«Назва виставки «Ось Мати Твоя» – це слова зі Святого Письма.  Ці слова до свого учня сказав Ісус про Марію, коли помирав на хресті. У мене одразу виникла асоціація, що матері у яких загинули сини, певним чином, стають нашими матерями. Ніби сини кажуть: «Тепер це ваші матері, матері всієї України, дбайте про них». Відтак, акцент фотовиставки – бути підтримкою для матерів, які втратили найдорожче, чиї сини віддали своє життя за Україну», – зазначила організаторка фотовиставки, заступниця директора БО «БФ «Карітас Кам’янське» Марія Пагулич.

Ідея фотовиставки виникла у Марії одразу, як і назва. До моральної підтримки та подальшого сенсового наповнення долучилися голова ГО «Родини загиблих героїв міста Кам’янського» Олександр Самойлович, директорка Музею історії міста Кам’янське Наталія Буланова, та звісно ж головні героїні – мами. Після дискусії вирішили, що кожна із матерів обире ті слова, які близькі для неї і потім будуть розміщені біля фото сина.

«Мене вразили слова матерів про своїх синів, і я побачила, що кожна мати – це особлива жінка. Вона неповторна, має унікальне світосприйняття, та й біль душі у кожної матері свій, – вважає організаторка. – Раджу всім відвідати фотовиставку, подивитися на портрети і прочитати ті слова, які матері пишуть про своїх синів – це дуже глибокі слова. Саме вони, на мій погляд, створюють найбільшу цінність цієї виставки».

З моменту ідеї до процесу її реалізації пройшло небагато часу. Фотосесія відбувалася влітку в приміщенні Музею історії міста. А світлини – справа душі та професіоналізму фотографа Володимира Саворонова.

«Всі костюми привезла до нас пані Олександра Герасимова з Полтавщини. Макіяж, на благодійній основі, робила візажистка Маргарита Сугако. Пам’ятаю, що треба було довго чекати, адже процес макіяжу і перевдягання займав певний час на одну людину і я хвилювалася, щоб мами не утомилися, – пригадує Марія Пагулич. – Матерів було більше двадцяти і треба було мати терплячість, щоб чекати допоки кожну сфотографують. При цьому, пан Володимир намагався швидко фотографувати, окрім того, робив велику кількість кадрів з яких можна було б вибрати кращі фото».

Дизайнер фотовиставки Сергій Красов на той час був працівником «Центру поліграфії», а сьогодні проходить службу в Українській Добровольчій Армії.

«Сергій у поза робочий час і вночі займався обробкою цих світлин. Я висловлюю йому вдячність, він за ці роки став нашим другом, а почалася наша дружба саме з цих фото і їх обробки. Дуже велика праця була вкладена в цей процес: кожна літера, кожен міліметр вправо чи вліво, світліше чи темніше – все було на Сергієві. До речі, власник «Центру поліграфії», де ми роздруковували всі портрети, зробив нам чималу знижку, за що йому велика вдячність», – розповіла Марія.

На жаль, не всі матері на фотопортретах живі до сьогодні. Відійшла у вічність до сина Сергія його мати – Людмила Бородай.

«Коли я дивлюся на портрет мами Людмили Бородай, думаю, що пам’ять для історії і майбутніх поколінь про цю жінку залишилася, – зі сльозами на очах коментує Марія Пагулич. – Дуже сподіваюся, що ця виставка створила в нашому місті певне мистецьке надбання».

Нам вдалося поспілкуватися із трьома матерями. Всі вони втратили синів на Донбасі ще до повномасштабного вторгнення.

Такі різні зовнішньо, на духовному рівні завжди одна одну підтримують та й на виставці їх фото майже поруч. Першою погодилася поспілкуватися пані Лариса Скрабунова. Жінка зізнається, що біль через втрату сина Миколи, військового 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» Збройних сил України, не вщухає. Повертаючись до теми фотовиставки, свою участь оцінює позитивно та ділиться враженнями і вдячністю.

«Фотовиставка – дуже гарний проєкт. Мені допомогли створити колоритний образ. Це перший мій досвід фотосесії, були моменти, коли навіть згадувалася молодість. У студентські роки я виступала в народному хорі у схожих костюмах. Взагалі, мистецтво дає певну розрядку і стає трішки легше на душі».

Для Валентини Іванішко пропозиція взяти участь у фотовиставці була раптовою, адже незадовго до того вона втратила сина Олександра, військовослужбовця 92-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України.

«Я погодилася взяти участь у проєкті, але без особливого бажання. У мене на той час ще був дуже великий душевний біль, нічого не хотілося – ні бачити, ні чути. Коли вперше показали портрети, дивилася на всю красу, а на свій одразу не звернула увагу. Це зараз помічаю як гарно вийшла, а тоді було все одно».

Ольга Кирилюк – мама військового 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Збройних сил України Василя Кирилюка, який загинув у віці 29-ти років під Дебальцевим. Жінка згадує, коли запропонували взяти участь у фотовиставці, погодилася одразу.

«Ще навчаючись у школі брала участь у театральному гуртку, де у виставах грала роль Солохи. Тому й на фото я в хустці, у образі Солохи. Коли побачила портрет, була позитивно здивована. Всі портрети вийшли чудові – не дивно, наші україночки найгарніші».

Пані Ольга стверджує, що попри тяжке горе мистецтво має бути в житті людини як і тяжіння до прекрасного.

«Рану в материнському серці не загоїти ніколи, але мистецтво – це розрада, трішки забарвлює наше життя. Горе горем, а прекрасне повинно бути». 

За словами організаторки фотовиставки Марії Пагулич, проєкт «Ось Мати Твоя» триває.

На жаль, у Кам’янському через повномасштабне вторгнення дуже багато матерів, які втратили своїх синів-героїв, тож поступово планують розширювати виставку новими портретами. Концепція залишиться тією самою, щоб майбутні портрети гармонійно співпадали з уже розміщеними.

Скільки ще буде портретів невідомо, але знаємо точно, на них будуть зображені красиві, колоритні українські жінки, матері із мудрістю і болем в очах. Єдині у своїй силі, адже продовжують жити, бо так би дуже хотіли ті, хто дивиться на них із фото на іншому боці стіни…

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram