В Україні триває вступна кампанія. Попри війну, тисячі випускників вступають до вищих навчальних закладів для здобуття майбутньої професії. Як не розгубитися на цьому шляху та на що звертати особливу увагу, аби уникнути травматичного досвіду, – розповідає психологиня Центру професійного розвитку педагогічних працівників Людмила Єхалова.

Пані Людмила зізнається, що в питаннях професії належить до тих людей, які не бояться змін, якщо відчувають певний дискомфорт. Психологиня стверджує: не треба остерігатися, якщо вже в дорослому віці ви долучаєте до свого життєвого досвіду іншу освіту та роботу в іншій сфері. А як же вдало стартувати випускникам, які ще не мають потрібного досвіду?

«Що стосується мене, то пораду у виборі професії надала вчителька, а не батьки. Частіше за все саме думка дорослого щодо дитини є переважаючою. Та й саме суспільство сьогодні напрочуд дитиноцентроване. Це проявляється у тому, що дитина може сама приймати рішення та обирати, у тому числі й професію», – розповіла фахівчиня.

Батькам зовсім не треба засмучуватися, якщо, скажімо в династії стоматологів чи юристів росте дизайнер або вчитель. Навпаки, важливо до моменту обрання професії навчити дитину чути себе. Допомогти розвинути вміння, які стосуються професії, або долучити до потрібного хобі.

«Тобто якщо я люблю малювати – це може бути пов’язано з мистецтвом. Якщо люблю спілкуватися з людьми, більше нахилу до соціальної сфери – психології чи педагогіки. Важливо розуміти, що мені приносить задоволення, у чому я сильний чи сильна. Коли молода людина знає, що їй цікаво, тоді можна говорити про те, що вона визначилася спеціалістом якої сфери бути», – запевнила пані Людмила.

Звісно, без рекомендації дорослих зупинитися на виборі професії тяжко. Відтак, поради батьків, вчителя чи психолога важливі, якщо у них немає занадто великих конфронтацій.

«Були в мене в практиці декілька випадків, коли батьки хотіли, щоб дитина отримала академічну освіту, а вона хотіла в театральне. Дуже було багато в мами страждань, що вона виховувала дитину для чогось важливого в житті, а вона обрала акторство, але зрештою – всі щасливі. Було й таке, що дитина вступала до університету, бо батьки так хотіли. Отримувала вищу освіту, а потім віддавала диплом батькам і йшла туди, куди їй подобалося. Тобто втрачався певний час, але батьки залишалися задоволеними», – прокоментувала Людмила Єхалова.

Багато випадків, коли для вибору професії необов’язково мати вищу освіту, і це аж ніяк не пов’язано з фінансовою стороною чи розумовими здібностями людини. Вчені виокремлюють 9 видів інтелекту, один із них – практичний. Він полягає у тому, що людина виконує певну фізичну роботу, яка приносить їй задоволення, наснагу і гроші.

«Осередком психологічної науки для переважної більшості українських психологів є Львів. Так ось, львівські психологи говорять, що один Львів за кількістю людей із вищою освітою випускає стільки, що ми можемо забезпечити всю Україну. Натомість є дослідження, що лише 20% українців дійсно потрібна вища освіта. Це про те, що диплом не буде лежати в шухлядці та використовуватися як спосіб гумору, що в мене вища освіта, а вона нікому не пригодилася, що батьки дарма витратили великі кошти або дитина забрала чиєсь місце, якщо вступала на бюджет», – стверджує психологиня.

Зараз максимально практична епоха, і якщо ми розуміємо, що нам непотрібна вища освіта – це цілком нормальна історія. Людина може бути чудовим фахівцем, мати повагу в суспільстві та достаток, головне, щоб саме їй було максимально комфортно в цьому житті.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram