• UA
  • RU
  • Вишитий рушник – оберіг, символ гостинності та спадщини України

    Все життя українців дуже щільно пов’язане з цим предметом: хліб-сіль, що підноситься на ньому – ознака гостинності, високої поваги до гостя.

    Ним супроводжувались і одруження, поява немовлят, вшанування рідних та близьких, виряджання в далеку дорогу будь-якого чоловіка з родини. І навіть в останню путь проводжали з рушниками. Саме вишитий рушник є одним із символів України.

    Біле поле полотняне,
    рівно ткане, чисто пране.
    А по ньому голка ходить,
    за собою нитку водить.

    Покрутнеться так і сяк —
    зацвіте червоний мак.
    Зазирне і там, і тут —
    василечки зацвітуть.

    Застрибає навпрошки —
    зажовтіють колоски.
    А як пройдеться поволі —
    заряхтять листочки в полі.
    Біле поле полотняне
    рушником барвистим стане.

    Так колоритно про рушник написала відома українська поетеса Тамара Коломієць. Насправді, про наш вишитий символ складено тисячі музично-поетичних перлин, а про відображення у живописі взагалі говорити можна годинами, одні картини Миколи Пимоненка вже передають глибоку повагу українців до рушників як незамінного атрибуту дому.

    Коломієць Тамара Опанасівна – українська поетеса

    А ще – це стародавній оберіг, символ щасливої долі, злагоди і подружньої вірності, чистоти почуттів і найщиріших побажань. Рушник походить від слова "руки". Бо руки його творять, з рук у руки він передається, його біла основа – це колір святості; а його орнаменти – життєвий зміст побажань, прагнень і помислів.

    Рушники вішали над вікнами, над дверима, на покуті, адже це обереги від усього злого, що може зайти в дім. Для вишивання бралось найтонше, найбіліше, найкращої якості полотно, купувались дуже дорогі червоні нитки. Наприклад, на старих полтавських, київських та чернігівських рушниках добре помітно багатство червоного кольору.

    Золотим віком українських рушників прийнято вважати 2-гу половину XIX та першу половину XX століття. Тоді як найбагатшу культуру вишиваних рушників ми бачимо на Середній Наддніпрянщині – регіоні, який з різних точок зору справедливо називають серцем України.

    Узори на рушниках — це давно забуті символи: ромб із крапкою посередині — засіяна нива; вазон чи квітка — світове дерево від неба до землі; людська фігурка — знак Берегині, богині хатнього вогнища. А центральним символом у вишиванні українських рушників вважалося Дерево Життя, яке символізує безсмертя. Дерево Життя зображується квітучим. Де квіти символізують людське сьогодення, бруньки – зародки майбутніх поколінь, а плоди – людські діяння.

    Були такі цікавинки під час вишивання рушників. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму в полотно, а тільки з ниткою. Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою. Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи.

    А ще рушники у минулому виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто.

    Існує безліч видів рушників в залежності від життєвих моментів під час яких їх використовували.

    Скажімо, рушник, який використовувався під час хрещення немовляти категорично заборонялося вишивати чорними нитками, навпаки, використовували найбільш яскраві. А обиденні рушники вишивалися за одну ніч – від заходу до сходу Сонця. Вони виготовлялися жінками як спосіб вирішення багатьох проблем, які виникали в родині чи сільській общині.

    Фрагмент вишитого весільного рушника

    Цікаво, що впродовж вшивання такого рушника суворо заборонялося говорити. Чого не скажеш про весільні рушники, які часто вишивалися найбагатше, а місцем вишивки були гамірливі дівочі вечорниці. Вважалося, що така народна традиція сприяла формуванню у дівчат терпіння та відчуття краси. Більше того, вишитий своїми руками одяг був одним із головних показників працьовитості юнки.

    Розкажи, вишивальнице-юнко,
    Що за барви в узори кладеш,
    Яку ниточку голкою в’юнко,
    Мов за мрією, вправно ведеш.
    — Перша ниточка — бачите? — синя,
    Поруч неї — шитво золоте!
    Вони творять удвох воєдино
    Знамено України святе.

    Милуємося нашим традиційним українським вишитим рушником, вдивляємося у всю глибину та різнобарв’я орнаменту, адже це, ніби неповторна мелодійна пісня, де стібок за стібочком, наче нота за нотою відображається все життя українців, а вишитий український рушник і сьогодні символізує щирість, чистоту і глибину людських почуттів.

    Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram

    Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube Facebook Instagram Telegram

    Це може вас зацікавити