Сьогодні українська поетеса, дисидентка Ліна Костенко святкує свій 94-й день народження. Пропонуємо вам познайомитися з письменницею ближче за допомогою цікавих фактів-екскурсів у моменти її насиченого життя.

• У дитинстві майбутня українська поетеса мріяла стати льотчицею. А одного разу навіть спробувала зістрибнути з горища з саморобним парашутом, зробленим з каркаса від парасольки та простирадла.

• Школу на Трухановому острові в Києві, у якій навчалася Ліна, спалили в 1943 році разом з усім робітничим селищем, де жила родина. Спогадам про той період поетеса присвятила вірш “Я виросла у Київській Венеції”.

А потім бомби влучили у спокій.

Чорніли крокв обвуглені трапеції.

А потім повінь позмивала попіл

моєї дерев’яної Венеції.

(фрагмент із вірша “Я виросла у Київській Венеції”)

• Батька поетеси Василя, вчителя і поліглота, який знав 12 мов, у 1936-му засудили на 10 років концтаборів. Сама ж Ліна отримала тавро дочки «ворога народу».
• Перша збірка віршів Костенко вийшла у 1957 році й мала назву “Проміння землі”.

Вечори приходять з-за поля

Я додому пишу нечасто

Я в людей не проситиму сили

Знову чую російську мову

Буду ходить – туманіти

Ще трохи – і літ юнацьких

(фрагмент із вірша “Проміння землі”)

• Говорячи про Ліну Костенко, поет Дмитро Павличко зізнався, що досі береже коробку сірників, яку придбав багато років тому, – він купив її для того, щоб при зустрічі прикурити поетесі цигарку.
•  У радянські часи Ліна Костенко була активною учасницею дисидентського руху. Упродовж багатьох років її твори не друкувалися в Україні, а сама вона у відповідь на жорстку цензуру навіть оголосила голодування. Саме в той час вона написала “Берестечко” та «Марусю Чурай».

• У 1967 році Ліна Костенко була номінована на Нобелівську премію з літератури разом з Павлом Тичиною та Іваном Драчем. Кандидатів від України висував історик Омелян Пріцак.
• Подейкують, що у молодої Костенко був таємний роман з поетом Василем Симоненком. Про це розповідав поет Микола Сом, який жив із Симоненком в одній кімнаті в гуртожитку: “Ліну Вася Симоненко дуже любив. У них таємна любов була, хоч Ліна старша від нього на 5 років. На неї не можна було дивитися без захвату: жіночна, з лукавинкою в очах – справжня красуня”.
• У 2005 році Костенко відмовилась приймати звання Героя України, сказавши, що поетам для спілкування з народом потрібно тільки слово. «Ніякі брязкальця я не візьму», – сказала вона. Також поетеса відмовилася від премії “Золотий письменник України”.
• Ім`я Ліни Костенко вшановують не лише в Україні, і навіть не тільки на нашій планеті – у 2015 році мала планета Сонячної системи № 290127 отримала назву Лінакостенко.
• Жінка була двічі заміжня: першим чоловіком поетеси став її однокурсник, польський письменник Єжи-Ян Пахльовський, а другим — керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х Василь Цвіркунов. Від першого шлюбу у поетеси є донька — українська письменниця і культурологиня Оксана Пахльовська, а від другого — син Василь, який працює програмістом.
• Роман Костенко «Записки українського самашедшого», виданий у 2010 році, – справді особливий, адже це єдиний прозовий твір поетеси.

  

• У 2005 році поетеса взяла участь в експедиції до Чорнобильської зони, де разом з істориками та культурологами займалася збереженням спадщини Полісся. Тема Чорнобильської катастрофи знайшла важливе місце у творчості Костенко.
• Ліна Костенко є почесною професоркою Національного університету “Києво-Могилянська академія”, а також почесною докторкою Львівського національного університету та Чернівецького національного університету.
• У 1963 році Ліна Костенко у тандемі з Аркадієм Добровольським написала сценарій до фільму “Перевірте свої годинники” про українських поетів, які загинули під час Другої світової війни. Однак, остаточний варіант сценарію настільки сильно змінили, що поетеса відмовилася від авторства. Фільм так і не вийшов на екрани.
• Поетеса любить подорожі. Свого часу вона разом із чоловіком Василем Цвіркуновим об’їздила всю Україну на їхньому “Запорожці”.

  

• Ліна Костенко – власниця численних нагород, серед яких, зокрема, Шевченківська премія, якою її було відзначено у 1987 році за історичний роман у віршах «Маруся Чурай».
• Онука поетеси Ярослава-Франческа Барб`єрі розповідала, що її бабуся свого часу могла обрати не літературу, а філософію, адже ще з підліткового віку захоплювалася працями Дідро, Вольтера, Канта. Однак вступити на філософський факультет університету Шевченка Костенко не могла через тавро доньки “ворога народу”.
• У 2022 році Ліна Костенко отримала найвищу нагороду Франції – Орден Почесного легіону. Поетеса присвятила його українським військовим.
• Коли почалася повномасштабна війна Росії проти України, Костенко перебувала в Києві і, за її ж словами, працювала навіть тоді, коли під містом точилися бої. «Перший місяць я стежила за кожним кроком і нюансом цієї війни. А потім узяла себе в руки й почала писати, писати, і все. А інші люди кожен у своїй професії робить своє», – розповіла в одному зі своїх нечисленних нових інтерв`ю поетеса.

Ще трохи, трохи — й зацвітуть морелі,

і облетять, як сон кореневищ.

Війна малює кров’ю акварелі.

Її палітра — попіл пожарищ.

Її пейзаж — руйновище кварталів.

Порожніх вулиць вицвіла пастель.

Хіба що десь крізь стогін з-під завалів

якийсь тюльпанчик раптом проросте.

(вірш 2022 року)