У виставці зібрали 70 фотографій з архівів, у яких лондонці ховаються від бомбардувань Люфтваффе у 1940-х роках, та сучасні фотографії мешканців України, змушених спускатися в метро піл час російських атак.

Ліворуч: вересень 1940, станція “Пікаділі Серкус”, люди сидять біля ескалатора. Праворуч: січень 2023 року кияни сидять на станції “Театральна”.

Ліворуч: 1940 рік, станція “Вуд грін”, Лондон. Праворуч: мешканка Києва у наметі на платформі станції “Дорогожичі”, 2 березня 2022 р.

Ліворуч: лондонці ховаються від німецьких бомб на станції “Пікаділі Серкус”, 1940 р. Праворуч: мешканка Харкова на станції метро “Героїв праці”, 21 травня 2022 р.

Примітно, що з початком Другої світової британський уряд не хотів дозволяти людям ховатись на станціях підземки: вважали, що важливіше, щоб потяги продовжували ходити. Але народ пішов у метро, преса та парламент протестували, і владі довелося відступити.

Фотографії 1940-х років проходили цензуру, щоб створювати образ лондонців, які в єдиному пориві протистоять нацистам. Знімки українських фотографів показують реалії сьогоднішньої війни, яку розв’язала Росія.

У Лондоні повітряна тривога звучала майже щодня з вересня 1940 року до травня 1941 року, і ще між червнем 1944 та березнем 1945. Жителі звично ховалися в підземці. У Києві на початку вторгнення Росії в лютому 2022 року близько 40 тисяч людей щодня ховалися в метро.

У Лондоні 1940-х це було настільки звичним, що були спеціальні квитки для входу в метро для укриття від бомб, на платформах були багатоярусні ліжка, роздавали їжу, а подекуди були навіть бібліотеки та музика. Киянам та харків’янам 2022 року теж доводилося створювати на платформах домашній затишок та проводити концерти.

Раніше ми писали: Таллінн у руїнах: сьогодні ми, а завтра – ви.