У Культурному центрі України у Франції відбулася культурно-дипломатична подія, присвячена українській вишитій сорочці, її історії, регіональному різноманіттю та важливості збереження національних традицій. Подія об’єднала дипломатів, діячів культури, музейників, науковців та міжнародні медіа.

Центральною частиною програми став проєкт української дизайнерки й дослідниці Христини Рачицької, яка майже 20 років збирає старовинний одяг. Сьогодні її приватна колекція налічує понад 500 зразків з усіх куточків України. У Парижі частину цих історичних сорочок представили поряд із сучасними роботами бренду KHRYSTYNA RACHYTSKA, продемонструвавши зв’язок між старовинними техніками, кроєм та сучасним дизайном. 

Під час заходу дипломати наголосили на важливості захисту національної ідентичності в умовах повномасштабної війни.

"Сьогодні, коли Росія систематично знищує українську культурну спадщину – як матеріальну, так і духовну, – важливо пам’ятати, що під ударом опиняється сама українська ідентичність. Вишиванки, рушники та орнаменти – це коди національної пам’яті, які пережили Голодомор, війни та репресії. Зараз ці традиції залишаються джерелом нашої сили та стійкості, тому важливо зберігати їх і демонструвати світові", — наголосив Надзвичайний і Повноважний Посол України у Франції Вадим Омельченко.

Захід став важливим етапом у міжнародній адвокації української культури та підготовці досьє для внесення традиції української вишиванки до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства UNESCO.

"У Парижі ми побачили українську традицію вишивання в її тяглості — від старовинних сорочок до сучасної колекції. Саме так живе нематеріальна культурна спадщина: через знання, техніки й історії, що передаються з покоління в покоління. Коли Україна працює над досьє для UNESCO, особливо важливо показувати світові глибину цієї культури", — підкреслила Постійна представниця України при UNESCO Вікторія Ляліна–Бойко.

Презентація в Культурному центрі стала першим кроком у цій міжнародній ініціативі. Головне завдання таких проєктів — не лише зберегти старовинні речі як музейні експонати, а й передати знання про ремісничі техніки та значення традиції наступним поколінням.