23 квітня у нашій державі відзначають Всеукраїнський день психолога. За статистикою Міністерства охорони здоров’я, 15 мільйонів українців потребують психологічної підтримки, а от за психологічною допомогою до фахівців звертаються тільки 2 % опитаних. Загалом, всього 9% українців відвідували психолога, 46% до психолога ніколи не ходили і не планують. 49% українців вважають, що психологи потрібні лише психічно хворим людям, а 44% впевнені, що з психологічними проблемами можна впоратися самостійно. Ми поспілкувалися із психологинями Кам’янського і дізналися більше як змінилася їх робота за 2 роки великої війни.

На сьогодні в Україні налічується понад 100 професійних спільнот психологів та психотерапевтів. Тоді як приблизна кількість психологів складає 4500 осіб. Героїні нашого матеріалу психологині Людмила Єхалова та Олена Коваленко, попри різницю у направленні психологічної допомоги, мають спільні поради і погляди на оточуючу реальність. На думку психологині «Центру професійного розвитку педагогічних працівників» Людмили Єхалової, змінилися запити людей. Психолог має переформатовувати свою діяльність, щоб бути максимально ефективним серед тривожності, страхів, емоційного вигорання, конфліктності суспільства та панічних атак.

«Наприклад, 2014 рік, начебто бойові дії були далеко, і ми тут були збережені, тож могли надавати ефективну допомогу, у тому числі виїздити на безпечну територію. Зараз нам, по суті, немає куди виїздити і виходить, ті, хто надають допомогу – психологи, і ті хто навчає – вчителі, вони всі знаходяться в однаково небезпечній ситуації, що додає складнощів у їх роботі».  

Основне завдання пані Людмили як психологині Центру професійного розвитку педагогічних працівників – це робота з ментальною складовою педагогів і психологів.

«Розробляю тренінги та онлайн консультації. Взагалі, згідно Положення «Про діяльність психологічної служби на 2023-2024 рік», більша складова моєї роботи – реагування у кризу, яка передбачає надання знань про першу психологічну допомогу. Тобто, кожен педагог не будучи психологом має це знати для того, щоб краще себе почувати».   

Центром була розроблена програма з ментальної підтримки педагогічного складу громади Кам’янського. У рамках проєкту проходило 15 зустрічей із педагогами, спрямованих на пізнання різних тем – від реакцій у кризі до протистояння власному вигоранню.

«Треба сказати, що це моя найулюбленіша програма в рамках роботи саме в цьому Центрі. Я постійно розповідаю слухачам, що є певні зміни, які відбулися у кожному організмі як дорослої, так і малої людини, які вплинули на те, що навчальний процес ускладнився, і це не тільки про емоційні прояви, але й фізичні. Протягом тренінгу я розповідаю про ці фізіологічні зміни, тож помічаю як більшість педагогів видихає, бо розуміє, що з ними все в порядку».  

Оскільки ми всі тим чи іншим способом пов’язані з війною, на думку пані Людмили, психологам потрібно максимально підтримати себе у цьому процесі. Не ставити життя на паузу в очікуванні дива Перемоги, адже тоді безперервність життя не зберігається.

«Бажано, щоб у роботі будь-якого спеціаліста була безперервність, тобто місця для роботи, для збереженості та ресурсу, наголошую, великого ресурсу, через те, що ми починаємо день не з кави, а з новин. Якщо говорити про те, що допомагає мені зберігати спокій та бути в ресурсі – це мої знання. Мій спокій, що я не була байдужою з 2014 року і була в темі того, що відбувається. Мій спокій у розумінні того, що будь-які мої реакції чи реакції оточуючих є своєрідною нормою у ненормальній ситуації. Прийняття цієї уявної нової норми робить мене сильнішою».

Психологиня Олена Коваленко переїхала до Кам’янського навесні 2022 року з міста Попасна Луганської області. Втративши домівку і ставши внутрішньо переміщеною особою вона отримала хоч і болючий, але новий досвід, який зробив її сильнішою. Пані Олена рекомендує кожній людині, яка потрапила в депресивний стан почати діяти. Можна складати графік, який обов’язково починатиметься із маленьких, але щоденних дій.

«Я приїхала сюди з думкою, що в мене немає дому і роботи. Відновити ресурс допомогло розуміння того, що потрібно працювати. Оскільки маю громадську організацію, через неї почала діяти та допомагати внутрішньо переміщеним особам. Це мене вилікувало, бо зрозуміла, що потрібна суспільству, але спочатку я відновлювала себе діями. До того ж, ми живемо в приватному секторі, а це природа – город, дерева, кущики за якими треба доглядати. Ти милуєшся і повертаєшся до свого внутрішнього стану завдяки природнім лікам». 

Олена Коваленко працює в благодійному фонді «Ми з Кам’янського», де проводить відкрите «Жіноче коло» для внутрішньо переміщених осіб. Двічі на тиждень займається з дітками в групах. Нещодавно запрацював і її власний проєкт під назвою «Чарівна Я». Запевняє – це відкритий простір для жінок, які хочуть змінюватися. А для того, щоб зміни відбулися швидше, потрібно не боятися відкриватися світу навіть у складний час, а якщо виникнуть труднощі – не мати страху звернутися до спеціаліста.

«Потрібно спілкуватися із тими людьми, з якими комфортно. Якщо людина відчуває, що не може спілкуватися із тією чи іншою людиною, треба обмежити спілкування. Також слід берегти свою психіку, бо через велику кількість новин наш мозок не може все проаналізувати та зрозуміти, де правда, а де неправда, відділити. Знаходьте радість у маленьких моментах свого життя, життя своїх близьких. І графік сну також потрібно підтримувати, тому що це вплив на наш організм про який ми часто забуваємо. Ментальне здоров’я – найважливіше, що може бути у людини, тому що психіку дуже важко відновлювати і відновити в принципі».

А ще за словами наших досвідчених героїнь, варто знаходити насолоду в чомусь незначному – весняному сонечку, цвітінню крокусів чи першому дощу, який пахне озоном. Але у той же час пам’ятати, що наше головне завдання зараз вижити, щоб потім насолоджуватися життям на повну силу.