Привокзальна площа на листівці 1969 року
До шістдесятих років на місці майбутньої площі Визволителів було велике пустирище. Тієї частини проспекту, яка веде до залізничного вокзалу, ще не існувало, як і самого вокзалу. Нагору піднімалася лише брукована диким каменем дорога, що проходила два залізничних переїзди – через Кам’янську вітку та магістральну лінію, – а між цими переїздами йшла крізь довоєнну ще забудову Нового селища, серед його одноповерхових будиночків із садками та городами.
Проте буквально за кілька наступних років тут сталися величезні зміни, що до невпізнання перетворили тодішню міську околицю. Колосальним обсягом земельних робіт було сплановано нову площу та зроблено величезну виїмку, над якою мостом пройшла Кам’янська залізнична вітка. (Ймовірно, на період цього будівництва поряд діяв тимчасовий обхід колії, як це буде трохи згодом під час спорудження мосту над вулицею Сировця). По цій улоговині простяглася ділянка проспекту, що завершилася привокзальною площею та вокзалом. Так реалізовувалися масштабні плани з розбудови міста.
"На півдні проспект імені Леніна завершиться новою, п’ятикутною площею. З неї розійдуться п’ять магістральних вулиць, які з’єднають площу з усіма районами міста. Ця площа увінчається пам’ятником Ф. Е. Дзержинському, чиє ім’я носить місто. Одна з магістралей від п’ятикутної площі проляже на південний захід, через Нове селище, на привокзальну площу, де буде збудовано пасажирський вокзал станції Дніпродзержинськ. Ця магістраль пройде тонелем під залізницею, що йде від станції Баглій до станції Тритузна.
Забудова проспекту імені Леніна і повний благоустрій його докорінно змінять вигляд Дніпродзержинська. Він стане в ряд найкращих міст України. З гори, з нової, п’ятикутної площі відкриється широка панорама міста з крупними заводами, з кварталами нових будинків, з дніпровськими далями", – розповідав головний архітектор міста Петро Феліксович Букловський у ґрунтовній статті "Таким буде Дніпродзержинськ. Перспективи розвитку нашого міста" в газеті "Дзержинець" від 6 серпня 1958 року.
Протягом шістдесятих років більшість цих починань було втілено в життя – в істотно зміненому, проте не менш вражаючому вигляді. Ключову роль тут відіграло тодішнє найвпливовіше містоутворююче підприємство – Придніпровський хімічний завод. Саме його будинки склали забудову верхньої частини проспекту й обох нових площ, Жовтневої та Привокзальної. А за житловими будинками ліворуч і праворуч проспекту постали два однотипних дитсадки.
"Широким фронтом йде будівництво жител у нашому місті. Там, де колись стояли халупки, височать багатоповерхові будинки з усіма вигодами, – сповіщав "Дзержинець" 20 травня 1965 року. – На знімку: нові будинки, споруджені в районі залізничної станції Дніпродзержинськ. Цих двох хаток, які видно зліва на знімку, вже немає. Вони звільнили місце під нові споруди".
У 1965 році відкрився залізничний вокзал, споруджений за індивідуальним проєктом Дніпродіпротрансу архітектора Бакуліна. Окрасою будівлі стали керамічні мозаїки "Мир", "Праця", "Свобода", "Рівність", "Братерство", "Щастя": із пересічної білої, жовтої та коричневої плитки, що зазвичай ішла на підлоги санвузлів, невідомі нам митці змогли створити величне. Мозаїчні панно зникли в дев’яності, а в 2003 році вокзал зазнав реконструкції, внаслідок якої набув свого нинішнього вигляду.
Фото з альбома "Дніпродзержинськ" 1975 року
У нових будинках обабіч проспекту розмістилися численні магазини та об’єкти соцкультпобуту. Пригадується, що у вісімдесяті та на початку дев’яностих тут по парній стороні були: у будинку № 76 – ювелірна майстерня; № 78 – магазин "Оптика" медико-санітарної частини ПХЗ; № 80 – магазин "Книги", який потім, наприкінці свого існування, займав лише вузеньку скибку приміщення, завширшки у власні двері, та перед остаточним закриттям продавав свої ж люстри по 5 гривень; № 82 – кондитерський магазин (а можливо, це було вже згодом).
Далі, в будинку № 84, який виходить на площу, розташовувалися магазин промтоварів, поштове відділення, бюро подорожей і екскурсій та агентство Аерофлоту з рекламою у вигляді літака над дахом будинку з боку Привокзальної площі.
Краєвид проспекту (вдалині – труби й дими тодішнього мартенівського цеху Дніпровського металургійного заводу)
По непарній стороні містилися: у будинку № 95 – фотоательє; № 97 – музично-хорова студія; № 99 – перукарня; № 101 – шаховий клуб. На площі у будинку № 103 розміщувався гастроном із символічною назвою "Придніпровський", який на час свого відкриття у 1969 році став одним з найбільших у місті продовольчих магазинів (вітрини його в дев’яності роки були оформлені забавними розписами на фольклорні теми).
У 1973 році комплекс Привокзальної площі завершили дві дев’ятиповерхівки: з однієї сторони – будинок № 105 із просторим кафе "Зустріч", а з іншої – № 86, де був виставковий зал місцевої Спілки художників. Десь у той же час над каштановими алеями проспекту піднеслися стильні дугасті ліхтарі.
Фото з альбома "Дніпродзержинськ" 1975 року