Рівно 30 років тому, 5 грудня 1994 року Україна, Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії, а також Сполучені Штати Америки підписали Меморандум про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї. У межах цього документу Україна відмовилася від третього за розміром ядерного арсеналу у світі, залишеного їй після розпаду Радянського Союзу. В обмін вона отримала гарантії територіальної цілісності та суверенітету. Однак через майже три десятиліття постає питання: чи виконуються ці гарантії?

Основні положення Будапештського меморандуму

1. Поважати суверенітет та кордони України.
2. Утримуватись від загрози силою чи її використання проти України.
3. Не застосовувати економічний тиск на Україну з метою впливу на її суверенне рішення.
4. Надавати допомогу Україні у разі агресії чи загрози агресії, зокрема з використанням ядерної зброї.
5. Не застосовувати ядерну зброю проти України.
6. Проводити консультації у разі порушення зобов’язань.

Реальність порушень Російською Федерацією

З часу підписання меморандуму Російська Федерація, яка була однією з ключових сторін, неодноразово порушувала взяті на себе зобов’язання:

• 2014 рік: анексія Криму. Росія, всупереч першому пункту меморандуму, захопила територію України, що стало прямим порушенням суверенітету та існуючих кордонів.
• Війна на Донбасі: підтримка збройних формувань та постачання зброї бойовикам порушує другий пункт меморандуму.
• 2022 рік: повномасштабне вторгнення. Використання сили проти України є прямим порушенням другого пункту.
• Економічний тиск: з 2014 року Росія запровадила ряд торговельних обмежень проти України, що суперечить третьому пункту.
• Ядерні погрози: постійні заяви про можливість застосування ядерної зброї порушують п’ятий пункт.

Висновок

Росія порушила практично всі ключові зобов’язання, які взяла на себе за Будапештським меморандумом. Це поставило під сумнів дієвість міжнародних угод, побудованих на довірі, та продемонструвало відсутність ефективного механізму для примусу до виконання подібних домовленостей.

Україна, позбавлена ядерної зброї в обмін на гарантії, опинилася вразливою перед агресором. Це показує необхідність не лише декларативних обіцянок, а й чітких механізмів реагування міжнародної спільноти. Для України і світу урок очевидний: безпека не може ґрунтуватися лише на дипломатичних меморандумах — потрібна реальна готовність до оборони.

Чи справді Будапештський меморандум був гарантією?

Сьогодні документ виглядає радше як декларація намірів, ніж як надійний інструмент захисту. Порушення меморандуму Росією викликало кризу довіри до міжнародного права і стало сигналом для інших держав щодо ризиків добровільного роззброєння.

На тлі цього, питання стоїть так: як змусити агресора відповідати за свої дії? І чи може світ навчитися з цього прикладу, щоб уникнути подібних помилок у майбутньому? Ці питання залишаться риторичними і буде нам над чим подумати.