Нелегкий шлях цивілізації: яким було Кам’янське 90 років тому

Вулиця Сировця в Кам’янському, 1930-ті роки. Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву

Щороку в перший понеділок жовтня причетна світова спільнота відзначає "World Habitat Day", міжнародний день архітектури, забудови, помешкань – словом, життєвого простору та середовища існування людини.

Шлях міста Кам’янського до благоустрою та впорядкованості був зовсім не простим. Одне зі свідчень тому – текстові матеріали з обласної газети "Зоря" 1934 року, через багато десятиліть віднайдені й опубліковані відомою кам’янською журналісткою та краєзнавицею Людмилою Глок.

Кімната чоловічого гуртожитку в 3-му відділку бараку № 4 робітників "Дзержинбуду" в Кам’янському, 1932 рік. Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву 

Зокрема, у номері видання від 18 листопада 1934 року зазначається, що при міськвиконкомі Кам’янського немає архітектурного управління. А вже 30 листопада "Зоря" вміщує публікацію "Місто на плані і в дійсності", автор якої В. Телеснік наголошує:

"На 1930 рік Кам’янське мало детальний план, розроблений Київським Діпромістом. Зонування: адміністративна, житлова, оздоровча, похоронна (крематорій) зони.

По вулиці Сировця у 1934 році закінчилась 1-ша черга забудови, і у 1935 році почнеться будівництво нового житлового кварталу. У центрі планується спорудження міськради, пошти й телеграфу, готелю, універмагів; неподалік театри на 4000 та 2000 місць. Оздоровча зона: будинки відпочинку, санаторій, лікарні, поліклініки.

Будівництво нових житлових будинків для робітників Дніпровського металургійного заводу в Кам’янському, 1930-ті роки. Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву

Вулиця Сировця: зовнішній вид її дуже вбогий, тротуарів фактично немає, а на мостових багато грязі. Нові будинки – "сірникові коробки" та "ковбаси" – пофарбовані в сірий колір з вузькими східцями, без каналізації, водогону, сараїв та погребів. Квартири у 2–3 кімнати, у яких живуть 2–3 родини. Генпланом під час будівництва ніхто не керувався і до комунгоспу зверталися лише за одержанням майданчиків.

На 1935 рік заплановано будівництво нових будинків, які будуть мати гарне архітектурне оформлення; буде закінчено 1-шу чергу каналізації та водогону, розпочнеться будівництво пошти та телеграфу, двох технікумів, 1-ї черги трамваю.

Житлові будинки робітників цегельного заводу в Кам’янському, 1935 рік. Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву

Кожен завод будує де завгодно, не слухаючи вказівок комунгоспу міськради. Соцмісто Азотно-тукового заводу будується за заводським проектом (розпочато у 1934 році), який ніхто не узгоджував у міськраді, і розташовано воно далеко за межами міста, передбаченими існуючими генпланами. Місто скоріше є групою невеликих селищ".

(Незрозуміло лише, звідки тут театри на абсолютно фантастичних 4000 та 2000 місць. Можливо, принаймні більший з них мав бути просто неба – подібно до відомого Зеленого театру, що не пережив Другу світову війну, в дніпропетровському парку імені Шевченка).

Таку картину становило собою Кам’янське дев’яносто років тому. Але попереду в нього були ще довгі роки розбудови та розвитку, які свого часу перетворили його на велике місто з достойною архітектурою, інфраструктурою, благоустроєм.

Краєвид Дніпровського металургійного заводу в Кам’янському-Дніпродзержинську, 1930-ті роки. Фото з Центрального державного аудіовізуального та електронного архіву

А що ж то за детальний, розроблений Київським Діпромістом 1930 року план, який так і не втілився у життя? З великою ймовірністю він був виконаний під керівництвом видатного українського архітектора Володимира Гнатовича Заболотного, що знаний у Кам’янському передусім як автор Палацу металургів, відкритого в 1932 році (до речі, ця будівля – перший об’єкт молодого фахівця, спроєктований ним самостійно, а не в співавторстві).

У 1929 році його призначають головним архітектором київської філії харківського проєктного інституту "Діпроміст", науковці якого розробляли тоді концепцію соціалістичного міста, що передбачала усуспільнення побуту і колективні форми життя. За наступних чотири роки тут під керівництвом Заболотного було виконано генеральні плани Черкас, Кременчука, Кривого Рогу та – Кам’янського.

Проєкт планування міста Кам’янського, 1930 рік. Фотокопія з Державної наукової архітектурно-будівельної бібліотеки імені В. Г. Заболотного