Календар новітньої історії України за останні роки став суцільною лінією болю, проте є дати, які назавжди залишаться першими глибокими шрамами цієї війни. Одна з них — 14 червня 2014 року. Саме тоді, під час заходу на посадку в Луганському аеропорту, контрольовані Росією бойовики збили військово-транспортний літак Іл-76 Повітряних сил ЗСУ.

Цей підступний терористичний акт забрав життя 49 військовослужбовців: 9 членів екіпажу з Мелітопольської бригади транспортної авиіації та 40 десантників 25-ї окремої Дніпропетровської повітряно-десантної бригади, які летіли на підсилення гарнізону Луганського аеропорту, який уже тоді перебував у вогняному кільці. На жаль, відважні десантники 25-ї бригади прийняли свій останній бій у небі, так і не торкнувшись землі Луганська. На той момент це була найбільша одночасна втрата української армії за весь час незалежності.

Переважна більшість загиблих десантників були уродженцями Дніпропетровщини. Серед тих, хто тієї страшної ночі не повернувся з неба, були й двоє наших земляків, мешканців Кам’янського Костянтин Авдєєв та Сергій Лісной. Вони пішли захищати країну в перші місяці війни, коли армія трималася на відвазі та щирому патріотизмі добровольців і кадрових військових.

Костянтин Авдєєв: від ліцейних лав до крилатої піхоти

Костянтин Авдєєв народився в місті Кам’янське. У 2005 році хлопчик закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 10, після чого продовжив навчання у професійному ліцеї міста. Отримавши цивільну спеціальність, у 2009–2010 роках пройшов строкову військову службу в лавах Збройних сил України.

У мирному житті Костянтин працював майстром виробництва на заводі, дуже захоплювався автомобілями та технікою. Він був зовсім молодим хлопцем, який тільки починав будувати власні дорослі плани. Коли навесні 2014 року розпочалася російська збройна агресія, Костянтина мобілізували. В армію він пішов без вагань — одразу ж, як тільки з військкомату надійшла повістка. У 25-й бригаді він служив на посаді солдата, старшого навідника мінометного взводу. Вдома на 22-річного захисника не дочекалися мама та дві сестри.

За особисту мужність і відданість державі Костянтин Авдєєв був відзначений високими нагородами:

• орденом "За мужність" III ступеня (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу;
• нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту" (посмертно);
• пам’ятною відзнакою міського голови м. Кам’янське — нагрудним знаком "Захисник України" (11.10.2016, посмертно).

Пам’ять про молодого воїна живе у рідному місті: на будівлі Кам’янського професійного ліцею, де колись навчався хлопець, встановлено меморіальну дошку на честь загиблого випускника.

Сергій Лісной: душа колективу, спортсмен і захисник

Сергій Лісной народився в Кам’янському (на той час — Дніпродзержинську). Закінчив середню школу № 24, а згодом здобув освіту в металургійному коледжі. Свій трудовий шлях розпочав у травні 1998 року слюсарем-ремонтником на Дніпровському металургійному комбінаті (ДМК). Звідти ж юнака призвали на строкову службу до ЗСУ, після завершення якої він знову повернувся на рідний комбінат.

Сергій був цілеспрямованим працівником: з 2007 року трудився у відділі матеріально-технічного забезпечення, а наприкінці 2009-го був призначений виконувачем обов’язків начальника бюро комплектації. Колеги згадують, що Сергій завжди був справжньою душею колективу, вмів об’єднувати навколо себе людей і мав дуже багато друзів як на комбінаті, так і в усьому місті.

Окремою пристрастю Сергія був спорт — він активно грав у футбол. Разом із командою "Прогрес" завоював Кубок 2012 року, приурочений до Дня фізкультури і спорту України. Протягом багатьох років успішно виступав за команду "Управління" ДМК, а також захищав честь міської команди любителів футболу "Дніпро". Окрім футболу, брав активну участь у спартакіадах та змаганнях з легкої атлетики, волейболу та плавання.

Навесні 2014 року у зв’язку з російською агресією Сергій був мобілізований. Свій військовий обов’язок виконував на посаді солдата, механіка-водія мінометної батареї в/ч А1126 (смт Гвардійське) 25-ї Дніпропетровської повітряно-десантної бригади. На момент загибелі Сергію було 36 років. Без батьківської підтримки та тепла залишилися мати, дружина та маленька донечка.

За свій подвиг Сергій Лісной був вшанований нагородами:

• орденом "За мужність" III ступеня (20.06.2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу;
• нагрудним знаком "За оборону Луганського аеропорту" (посмертно);
• пам’ятною відзнакою міського голови м. Кам’янське — нагрудним знаком "Захисник України" (11.10.2016, посмертно).

Попрощатися з героями-десантниками Кам’янське змогло лише наприкінці липня 2014 року, після проведення складних експертиз та ідентифікації. Хлопців поховали з військовими почестями на військовому кладовищі Соцміста. Костянтин Авдєєв та Сергій Лісной назавжди залишаться в пам’яті мешканців Кам’янського як приклади мужності, вірності присязі та любові до своєї землі. Вічна шана і слава українським воїнам.

Злочин без терміну давності.

У 2021 році Красногвардійський районний суд Дніпра заочно засудив ватажків терористичного угруповання "ЛНР" за збиття літака Іл-76 до довічного ув’язнення, визнавши подію терористичним актом. Проте жоден вирок не здатний повернути матерям синів, а дітям — батьків.  Трагедія 14 червня 2014 року показала всій країні і всьому світові, що ворог прийшов не домовлятися, а нищити.