Днями виповнилося 96 років від дня народження видатного українського архітектора Валентина Івановича Єжова (07.07.1927–25.08.2010), під керівництвом якого було розроблено чимало проєктів для лівобережжя Кам’янського-Дніпродзержинська. А в 1981–1987 роках він обіймав відповідальну посаду головного архітектора Києва.

Із 1963 року Валентин Єжов працював у Київському зональному науково-дослідному і проєктному інституті експериментального проєктування – КиївЗНДІЕП (з 1975 року – головний архітектор інституту), де під його керівництвом для Лівого берега Дніпродзержинська спроєктували перший у країні навчально-виховний комплекс – школу з підготовчими групами дитсадка на 1668 учнів (нині ліцей № 40) – та ясла-садок на 410 місць, збудовані в кількох мікрорайонах. А крім того, шкільний комплекс на 3136 учнів та низку громадсько-торговельних центрів – ці проєкти так і не знайшли свого втілення.

Згодом, із 1976 по 1981 рік, архітектор очолював Науково-дослідний інститут теорії, історії та перспективних проблем радянської архітектури в місті Києві (КиївНДІТІ) – тут під його керівництвом для лівобережжя Дніпродзержинська розробили нереалізований проєкт експериментального житлового району з комплексним центром та план монументальної пропаганди. Про цей план принагідно й згадаємо.

Відомий у Кам’янському журналіст і краєзнавець Віктор Куленко позаторік придбав на барахолці вельми цікавий матеріал – звіт «Рекомендації з формування архітектурно-містобудівних якостей лівобережної частини м. Дніпродзержинська» 1979 року, складений КиївНДІТІ та затверджений директором інституту В. І. Єжовим. Фрагментами з цього документа журналіст поділився на своєму сайті. З дозволу Віктора Куленка наведемо деякі факти.

Отже, за цим планом лівобережна монументалістика передбачала кілька ідейно-тематичних зон. Гадалося, що митці в кожному конкретному випадку знайдуть образні рішення своїх творів, керуючись запропонованою схемою.

Ділянка між 9-м мікрорайоном і гесівською греблею мала відображати тему «Біля витоків міста». Тут планувалося встановити пам’ятник міфічному засновнику Кам’янського козаку Камеону, пам’ятний знак на честь заснування лівобережжя міста, а також інші композиції – «Шлях із варягів у греки», «Пристановище давньоруських дружин», покликані нагадувати новоселам про історію землі, на якій постало їхнє місто. Висловили фахівці й досить дивну рекомендацію: перенести існуючий знак при в’їзді на греблю ГЕС до нової межі міста і встановити замість нього монумент у вигляді 25-метрової ребристої спіралі – той самий знак «заснуванню міста».

Наступна зона, розташована вздовж набережної, звалася «Героїчне революційне минуле». Нинішній проспект Івана Франка (колишній Карла Маркса) із розбудовою Лівого берега мав опинитися в його центрі та вести від набережної до нової будівлі міськради. Цю вулицю пропонувалося назвати проспектом Героїв, на ній передбачалося встановити монумент Леніну та пам’ятники, власне, революційним героям.

Наступну тему сформулювали як «Ратний подвиг у Великій Вітчизняній війні». Зокрема, сучасний проспект Героїв АТО (колишній Маршала Жукова) планувалося назвати бульваром Визволення, а вже існуючий тоді перший на лівобережжі пам’ятник – танк «Т-34» – доповнити стелою на честь військових частин і з’єднань, які брали участь у визволенні міста від фашистських загарбників. Навпроти сорокової школи на бульварі передбачалося спорудити монумент піонерам-героям. Майбутній кінотеатр «Мир» пропонували назвати «Перемога», а на його фасаді розмістити відповідну монументальну композицію – мозаїчне панно або ж рельєф-мозаїку.

Окрім теми форсування Дніпра на Аульсько-Сошинівському плацдармі, за яку «відповідав» танк, у монументалістиці лівобережжя передбачалося розкрити теми «Бойове підпілля», «Дніпродзержинці – Герої Радянського Союзу», «Перемога кувалася в тилу».

Ще однією тематичною зоною – «Боротьба за мир у всьому світі» – мали відобразитися «Дружба народів» і «Пролетарський інтернаціоналізм» (біля нереалізованого великого стадіону та спорткомплексу в західній частині лівобережжя), «Торжество ідей ленінізму», «Мирна продукція міста йде у всі кінці земної кулі» та навіть «Дніпродзержинському металургійному комбінату вручено медаль Всесвітньої ради миру» (у районі теперішнього бульвару Будівельників).

Крім уже існуючих тоді проспекту 50 років СРСР (нині – Наддніпрянський) та вулиці (зараз – проспекту) Перемоги, на карті Лівого берега накреслювалися площі Приморська, Культури, Фестивальна, Перемоги, Олімпійська, Новаторів, Радянської Конституції, Миру, Металургів, Праці, Хіміків. А також – вулиці Енергетиків (нинішній бульвар Незалежності), Машинобудівників (бульвар Будівельників), Спортивна, Майстрів, проспект Науки (сучасний бульвар Героїв) та головна магістраль лівобережжя міста – проспект Прометея, зрештою названий проспектом Металургів.

Заплановане монументальне панно на цій магістралі, присвячене відновленню зруйнованого під час війни міського історичного символа – пам’ятника «Прометей», – було покликане показати зв’язок старої та нової забудови, підкреслити дбайливе ставлення до славних традицій міста.

План монументальної пропаганди, розроблений для лівобережжя, так і лишився на папері. Нині він становить інтерес і з краєзнавчого погляду, і як виразний приклад тогочасної ідеології, що її постулати дедалі більше розходилися з реальним життям.

Долучайтеся, читайте та дивіться новини МІС ТБ на ресурсах: YouTube, Facebook, Instagram, Telegram