3 липня 1928 року в США в продаж надійшли перші телевізори, які мали екран розміром 3 на 4 сантиметри, чорно-біле зображення і коштували 75 доларів – дві середні зарплати робітника.

1928 рік вважається роком зародження телебачення. Саме цього року американець шведського походження Ернст Александерсон у прямому ефірі показав жителям свого кварталу людину, яка палить сигарету. Уже через чотири місяці подібні програми можна було дивитися чотири рази на тиждень.

Найперші комерційні телевізори були електромеханічними. Вони являли собою радіоприймачі з додаванням телевізійного пристрою, що складався з неонової трубки, розташованої за механічно обертовим диском з 30-ма отворами, розміщеними по спіралі. Для передачі звуку ставили інший радіоприймач, який синхронізували із зображенням.

Зображення перших телевізорів було не більшим за поштову марку, і збільшувалося вдвічі за допомогою лінзи. Невисока чіткість зображення давала змогу розрізняти лише загальні контури предметів і впізнавати обличчя на дуже великих планах. Через незадовільну якість механічні телевізори не набули широкого поширення, залишаючись екзотикою.

Більшої популярності у споживачів набули телевізійні приймачі "Віжнетт" (англ. Visionette) з 45-рядковим механічним розгортанням, які почала випускати американська компанія Western Television 1929 року і коштували трохи менше ніж 100 доларів.

Першим телевізором, що серійно випускається, став Baird "Televisor", який продавали у Великій Британії в 1930-1933 роках. Загалом було продано близько тисячі одиниць цього телевізора.

Після початку другої світової війни в країнах Антигітлерівської коаліції виробництво телевізорів було припинено до серпня 1945 року. Але після війни, на відміну від зруйнованої Європи, у США населення не втратило купівельну спроможність, а радіоелектронна промисловість, яка наростила величезні потужності за рахунок оборонних замовлень, знайшла поле діяльності у вигляді телефікації країни. У 1947 році в США налічувалося близько 180 тисяч телевізорів, до 1951-го їхнє число перевершило 10 мільйонів, а наприкінці 1950-х років уже 9 американців із 10 дивилися телевізор удома.