19 квітня відзначається досить нетипове свято – День часнику (або Часниковий день). Святкувати його почали в США, а згодом до цієї традиції долучилися і інші країни світу. Це й не дивно, бо часник не тільки активно використовується у кухнях різних народів світу, а ще й з давніх часів використовується у медицині у боротьбі з різними хворобами.

Часник широко використовується в усьому світі, як гостра приправа. Він є неодмінним атрибутом середземноморської кухні, а також входить до рецептури багатьох страв у різних регіонах, наприклад, у Східній і Південній Азії, на Середньому Сході та в Північній Африці.

Історики стверджують, що культивування часнику почалося близько 5 тисяч років тому. Він мав велику популярність в античності, його вирощували римляни, ассирійці, єгиптяни, греки, євреї та араби.

Найдавнішу згадку про часник можна знайти в біблійному тексті про часи перебування євреїв в Єгипті: "Прибульці між ними стали виявляти примхи, а з ними і сини Ізраїлеві сиділи і плакали, і говорили: хто нагодує нас м’ясом? Ми пам’ятаємо рибу, яку в Єгипті ми їли задарма, огірки й дині, і цибулю, і ріпчасту цибулю, і часник, а нині душа наша знемагає; нічого немає, тільки манна в очах наших" (Чис. 11:4-11:6).

Також відомо, що у стародавньому Єгипті часник, як загальнозміцнювальний засіб,  входив в обов’язковий раціон робітників, які були залучені до важкої праці (наприклад, під час будівництва пірамід), та воїнів. На популярність часнику у стародавньому Єгипті вказує той факт, що його часто знаходили у саркофагах та похованнях відомих сановників, у тому числі і гробниці фараона Тутанхамона, датованої періодом близько 1300 років до н. е.

З давніх часів використовувати часник і на території сучасної України. У рукописних пам’ятках, що належать до XIII століття, йдеться про те, що слов’яни пили вино, поклавши в чашу часник. За часів славетного київського князя Володимира Мономаха селяни їли часник із сіллю і чорним хлібом, у свята варили холодець зі свинячих голів.

В України розповсюджено вживання меленого сала із часником. Ця пікантна закуска відома з давніх часів і була улюбленою стравою українських козаків. Зазвичай при приготуванні цієї страви беруть на 300 грамів сала одну середню головку часнику. Сіль, чорний мелений перець та зелень – додають на свій смак.

У боротьбі зі своїми ворогами, українські козаки часто використовували військове загородження під назвою "часник", яке складається з декількох з’єднаних зіркоподібних гострих сталевих, або дерев’яних штирів, спрямованих у різні боки. Після повномасштабного російського вторгнення в Україну різноманітні сучасні аналоги середньовічних "часників" виготовлялись власноруч патріотами і розкидувались на шляху просування колон окупантів.

Часник містить велику кількість мікроелементів та вітамінів, необхідних для організму. Він вважається ефективним засобом при застуді, має імуностимулюючу дію, допомагає при коліті, гіпертонії, нормалізує рівень холестерину тощо.  Ще у XIX столітті було науково доведено, що часник містить антибіотики. Луї Пастер виявив, що часник здатний вбивати бактерії. Свіжий часник має активність проти кишкової палички, золотистого стафілокока, сальмонели і гриба Candida.

Особливий специфічний запах часнику надає Аліцин, масляниста, злегка жовта рідина. І саме Аліцин робить часник таким корисним у боротьбі з різними хворобами. Цікаво, що аліцин утворюється тільки при механічних ушкодженнях клітини часнику, саме тому сирий часник потрібно або різати, або жувати. Тільки після цього у нього з’являються бактерицидні та фунгіцидні властивості. Якщо проковтнути зубчик часнику цілим, то аліцин просто не утвориться.

Середня порція часнику для дорослої людини зазвичай становить близько одного-двох зубчиків. Ця кількість зазвичай вважається безпечною і прийнятною для використання в кулінарії або як добавка до їжі. Часник протипоказаний у випадку таких захворювань, як виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, геморой, при захворюваннях нирок та печінки, епілепсія.