2 вересня, з нагоди 28-ї річниці введення в обіг гривні Голова НБУ Андрій Пишний заявив, що банк хоче змінити назву обмінної валюти з “копійки” на “шаг”. Він провів презентаційну зустріч щодо проекту в Києві. Такий намір пояснюють намаганням відновити українські традиції та відірватися від російських.

“Вивчивши історію грошового обігу в Україні, ми дійшли незаперечного висновку, що назва такої розмінної монети, як “копійка”, насправді є символом московської окупації. Сьогодні український народ повертає собі все, що було несправедливо в нього вкрадене та понівечене кремлівськими наративами”, – пояснюють у Нацбанку.

У НБУ також заявили, що настав час відновити справедливість у грошовій системі та “усунути будь-який зв’язок між монетарним суверенітетом і москвою”. У нас є своє, особливо українське, слово для визначення дрібних монет – слово “шаг”.

“Розпочинаємо діалог з державними інституціями, а після узгодження з ними направимо документи для розгляду та схвалення до Верховної Ради України. Це досить тривалий процес, проте я вірю в наш успіх”, – заявив Андрій Пишний.

Водночас Національний банк не планує спеціально, через зміну назви, вилучати з грошового обігу монети, номіновані в копійках, та обмінювати їх на шаги.  Якщо це відбудеться, то “шаги” в обіг будуть вводити поступово, деякий час обидві монети будуть співіснувати, зазначають у Нацбанку.

“Це унікальне найменування монети, якого не знають інші лінгвокультури. Воно широко вживається в класичній українській літературі, зокрема часто згадується у творчості Тараса Шевченка, Лесі Українки та інших письменників”, – вказують в НБУ.

Історична довідка

Так, 1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила закон про гривню як грошову одиницю Української Народної Республіки, який передбачав випуск державних кредитових білетів номіналом 2, 5, 10, 20, 100, 500 і 1000 гривень, а також монет – 1, 2, 5, 20 та 50 шагів. Однак карбування монет не було втілено в життя через економічні та технічні складнощі.

Натомість було випущено гроші дрібного номіналу – розмінні марки Державної скарбниці – 10, 20, 30, 40 і 50 шагів. На зворотному боці вони мали напис: “Ходить на рівні з дзвінкою монетою” та перебували в обігу до березня 1919 року, коли були скасовані радянською владою.

“Шаги” в українській культурі

Наприклад, Тарас Шевченко згадував “шаг”  в поемі “Мар’яна-черниця” 1840-го року, де дівчата пропонують монету кобзарю за те, що заграє їм пісню:

“Діду, серце, голубчику

Заграй яку-небудь.

шага дам”. – “Я – черешень”.

Всього, чого треба, –

Всього дамо… одпочинеш,

А ми потанцюєм…”.

А Леся Українка у своєму творі “Що дасть нам силу” писала, як люди не мають змоги належно підготуватися до свята через брак грошей:

“Гаптують, шиють, і печуть, і варять,

купують, продають, про свято дбають.

Лиш той не дбає, хто шага не має,

але й такий волів би заробити

гіркою працею, ніж так “не дбати”.

Також назва “шаг” зустрічається у багатьох українських сталих висловах:

• І залізного шага не мати — зовсім нічого не мати.
• На щербатий шаг — дуже мало чогось.
• Не вартий ламаного шага — не має ніякої цінності.
• Ні на шаг — нема нічого.