В ніч із 5 на 6 грудня до українців прийде святий Миколай. Його приходу особливо чекають діти, бо саме їм святий Миколай традиційно приносить довгоочікувані подарунки. На жаль через війну чимало дітей зустрічають це свято або не у себе вдома, вимушено кинувши рідні домівки, або у прифронтовій зоні, куди постійно залітають російські дрони, ракети та снаряди. Саме до таких дітей у Запорізькій області ми навідались напередодні свята з військовослужбовцем 98-го окремого батальйону ТрО Романом Крижнім, що виконати їх заповідні побажання.

Кам’янчанин Роман Крижній добровольцем долучився до лав оборонців України у перші дні повномасштабного вторгнення. Нагороджений відзнакою Головнокомандувача Збройних сил України "Сталевий хрест" за те що вивіз з під вогню побратимів. Сам Роман не вважає, що здійснив щось героїчне. Просто коли треба було терміново евакуювати хлопців, він сів за кермо свого "бусіка" і поїхав. Хоча ніхто йому не наказував це робити. Хіба що тільки власне серце і совість. Деякий час Роман був на посаді начальника складу, який знаходився в одному з прифронтових сіл Запорізької області. Саме тоді він і почав потроху допомагати родинам у яких є діти, "підкидувати" їм різноманітні солодощі та смаколики. Коли довелось змінити посаду, то Роман не залишив своїх підопічних і продовжує опікуватись ними, вважаючи що війна не повинна відбирати у дітей радощі дитинства і свята.

У мене самого було важке дитинство. Я жив з батьком і мачухою. Але батько постійно був на заробітках, тож певні проблеми у нас у сім’ї були… Тому я рано навчився бути самостійним. Можливо це мені потім допомогло у житті. Але я точно знаю, що у дітей повинні бути свята, у дітей повинні бути приводі для радощів, діти повинні отримувати подарунки, – каже Роман Крижній.

Напередодні дня святого Миколая Роман завозив деяке спорядження до побратимів у батальйон, де служить чимало кам’янчан, і вирішив скористатись цією нагодою, щоб заодно і привітати дітей. А також запросив і нашого журналіста допомогти йому у цій справі.

Тож ми з Романом, перевдягнутим у костюм святого Миколая, прокаталися кількома прифронтовими селами і роздали дітям подарунки. Заїжджали до будинків, завітали до фельдшерського пункту, в якому після того, як окупанти розбомбили школу, навчаються 8 дітей, навіть на зворотному шляху заїхали у Запоріжжі до однієї родини з цього села чий хлопчик наразі лікується в обласному центрі.

Всі подарунки дітям Роман збирав, купуючи за власні кошти та з допомогою друзів і небайдужих людей, які приєдналися до його ініціативи. До речі, діти в цей день отримали саме те, про що мріяли. Роман заздалегідь домовився з вчителькою та батьками дітей, щоб ті написали листи святому Миколаю, в яких вказали, які солодощі, іграшки, або одяг вони хочуть отримати І всі їх побажання святий Миколай виконав. Діти були здивовані, діти були приголомшені, діти були дійсно щасливі. І нікого з них не збентежив той факт, що у святого Миколая на голові військова шапка. Завдячували вони за подарунки й Святому Миколаю і ЗСУ. Бо вже звикли, що українські воїни завжди чимось допоможуть, чимось поділяться і щось подарують.

А як саме ми вітали дітей, дивіться у нашій фотогалереї.