Саме у цей день, 130 років тому, в 1895 році німець Вільгельм Рентген відкрив промені, які отримали назву “рентгенівських”. Наприкінці 19 століття вчені займалися дослідженням газового розряду при малому тиску. При цьому в газорозрядній трубці створювалися потоки електронів, що рухаються з великою швидкістю. Дослідженням цих променів зайнявся і В. Рентген. Він зауважив, що якщо помістити поряд з газорозрядної трубкою фотопластинку, то вона буде засвічена, навіть якщо її загорнути в чорний папір.

Продовжуючи ставити досліди, Рентген обернув газорозрядну трубку папером змоченим в розчині платиносінеродистого барію. Папір засвітився. Рентген був цікавий, і між папером і трубкою помістив свою руку, в надії, напевно, на те, що і вона почне світитися, але цього не сталося. Зате на екрані залишилися видно темні тіні кісток на тлі більш світлих обрисів кисті руки. Рентген припустив, що це якесь невідоме випромінювання, яке володіє дуже сильним проникаючим ефектом.

Своє відкриття він описав у рукописі "Про новий вигляді променів", яку відправив у Вюрцбургське фізико-медичне товариство. Відкриття рентгенівських променів потрясло весь світ. Фізики з захопленням прийняли відкриття Рентгена і назвали в його честь нові промені рентгенівськими. Сам Рентген спокійно поставився до свого відкриття.

Уже через рік після відкриття рентгенівські промені стали використовувати для діагностики переломів. Але можливості променів виявилися значно ширше. У медицині була утворена нова область – рентгенологія. Сучасна медична техніка за допомогою рентгенівського випромінювання досліджує будь-які внутрішні органи. У наш час рентгенівські промені застосовують в різних областях науки і техніки. З їх допомогою мистецтвознавці можуть точно визначати справжність картин, відрізняти дорогоцінні камені від підробок, а митникам стало легше затримувати контрабандистів.

Х-промені українця Івана Пулюя

Задовго до відкриття рентгенівцьких променів “сяяла” зірка ученого з України, уродженця Тернопільщини, Івана Пулюя. Від 1869 року Іван Пулюй – учений-фізик – вражав сучасників науковими відкриттями, а у сфері світла став першовідкривачем. Адже саме Іван Пулюй першим звернув увагу на так звані "катодні промені" – електронні пучки світла, які поклали початок новій галузі науки – електротехніці.

Досягнення вченого не минула увагою Німецька вища технічна школа у Празі, на її запрошення у 1884 році вчений переїжджає до чеської столиці, яка назавжди, до кінця його днів стала другим домом і місцем найбільших наукових досягнень. Іван Пулюй викладав фізику в празькій політехніці, в 1888–1889 роках був її ректором і протягом всього цього часу наполегливо експериментував.

Саме тут, у Празі, в 1886 році вчений Іван Пулюй відкрив Х-промені, відомі більше як рентгенівські, хоча німецький вчений Вільгельм Конрад Рентген (1845–1923) відкрив це проміння набагато пізніше – наприкінці 1895 року.

Розповідають, як дізнавшись про те, що авторство його "променів" приписали Рентгенові лише тому, що його власний винахід не був вчасно задокументований, Іван Пулюй засмутився, не раз з болем повторював "Ці рурки мої!" (рурка – трубка, що випромінювала світло – ред.).

Відтак "промені Івана Пулюя" у світі відомі як рентгенівські, хоча пальма першості належить українському вченому. Зокрема, це визнав і німецький та американський фізик Альберт Ейнштейн, який був знайомий із українським вченим.