21 серпня в Музеї історії міста Кам’янське відбулася презентація книжки про видатного українця та незламного борця за Незалежність України Дмитра Васильовича Івашину (Геродота) – "Український Геродот з Верхньодніпровська" за участі автора-упорядника Євгена Федоровича Безуса.

Саме завдяки багаторічній, копіткій праці Євгена Безуса, який протягом семи років невтомно працював у бібліотеках, архівах та музеях Дніпра, Києва, Одеси, а також досліджував різноманітні цифрові джерела, це унікальне і об’ємне видання побачило світ, а ім’я Дмитра Васильовича Івашини повернулось з небуття.

На 643 сторінках цієї книжки вміщені спогади родичів, знайомих і друзів Дмитра Геродота, наукові розвідки нинішніх дослідників його багатогранної творчості, а також художні й публіцистичні твори та поезії нашого нашого знаменитого земляка, які друкувалися в українських часописах Варшави, Києва, Львова, Одеси, Парижа, Чернівців й ін. упродовж 20–30-х років ХХ століття.

У книзі наведені дійсно унікальні архівні документи та матеріали, що не тільки розказують про яскравий життєвий шлях Дмитра Васильовича Івашини, а й засвідчують його участь у визвольному русі українських патріотів, зокрема організації й проведенні різноманітних заходів української політичної еміграції в Польщі та Румунії.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКА

Дмитро Васильович Івашина (Геродот) – військовий і громадський діяч, журналіст, поет, редактор, головний референт преси Міністерства преси та пропаганди УНР, голова Українського комітету ім. Симона Петлюри, член Союзу українських журналістів і письменників на чужині.

Народився 25 жовтня 1882 року Верхньодніпровську. Згодом переїхав з батьками до Кременчука. До Першої світової війни працював в газетах "Приднепровский голос", "Кременчугский голос", "Кременчугское слово", "Днепр", "Южанин", "Полтавская речь", "Полтавский день", "Южний край", "Харьковская вечерняя газета" та інші). Мобілізований до російської імперської армії. Революцію 1917 року зустрів на Румунському фронті у складі 6-ї російської армії. На І військовому з’їзді – член комітету від 3-ї стрілецької дивізії.

Увійшов до складу ініціативної групи зі скликання І Українського військового з’їзду 6-ї армії, на якому обраний членом Української армійської ради.

Під час громадянської війни працював у різних українських газетах Києва, Одеси, Кам’янця-Подільського. У 1920 році евакуювався до Польщі разом з українськими рядовими установами. Після переїзду до Румунії у червні 1921 року займав посади секретаря Громадсько-допомогового комітету української еміграції в Румунії та члена ощадно-позичкового українського товариства "Згода". Проводив Шевченківські вечори для українських вояків, інтернованих у румунських таборах. Був прийнятий королем Румунії як представник УНР в екзилі.

Публікувався у виданнях "Тризуб" (Париж), "Українська нива", "Син України", "Рідна мова" (всі – Варшава), "Народна справа" (Тарнів) і "Хліборобська правда".

Входив до складу керівництва Товариства колишніх вояків Армії УНР у Румунії. Помер у січні 1975 року у Румунії.

Донедавна постать Дмитра Геродота та його роль у визвольному русі України була маловідомою широкій громадськості. Проте завдяки цій книжці ім’я цього талановитого і незламного борця за Україну повертається із забуття.

Інформація про автора

Євген Федорович Безус – український поет, прозаїк, автор 9 художніх книжок та упорядник 5 видань, член Національної спілки письменників України, заступник голови Верхньодніпровського товариства "Просвіта" ім. Т. Г. Шевченка, лауреат Всеукраїнської літературної премії ім. Олександра Кравченка (2014), літературного патріотичного конкурсу Дніпропетровщини (2016) та міжнародного літературного конкурсу "Dnipro‑Book‑Fest‑2020" за прозові твори.