Вихідні створені для пауз. Для повільної кави, тиші й історії, у яку хочеться зануритися без поспіху. Саме тому в рубриці “Книга на вихідний” Бібліотека на Шевченка радить читання, яке проживається, а не “ковтається”.

Райлі Сейґер, "Востаннє, коли я збрехала"

Якщо ви шукаєте ідеальний трилер, де кожне слово може бути пасткою, ця книга для вас. Райлі Сейґер створив історію, натхненну австралійською класикою "Пікнік у Висячій скелі", але переніс її в атмосферу елітного американського табору в горах Адірондак.

Чому цей сюжет глибший, ніж здається на перший погляд?

Картини-шифри. Головна героїня Емма не просто малює ліс. Її техніка – це накладання десятків шарів олійної фарби, під якими вона ховає постаті своїх зниклих подруг. Це метафора самої книги: під зовнішнім лоском "літнього відпочинку" приховано кілька шарів брехні, жаху та провини вцілілого.

Темне минуле локації. Табір "Соловей" побудований не на звичайній землі. Раніше тут був похмурий притулок для жінок "Peaceful Valley" (Мирна долина). Старі руїни, затоплені будівлі на дні озера та покинуті коридори додають книзі готичного вайбу. Коли Емма знаходить старий щоденник та карту, історія перетворюється на справжній квест на виживання.

Гра, де немає переможців. "Дві правди і одна брехня" – це не просто дитяча розвага. Це спосіб маніпуляції. Сейґер майстерно грає з читачем: він дає нам факти, але ми ніколи не знаємо, який із них – та сама фатальна брехня.

Паралелі, що лякають. Коли Емма повертається в табір через 15 років, історія починає повторюватися. У її будиночку знову живуть три дівчинки, які так само нагадують її колишніх подруг. І коли вони зникають знову… Емма опиняється під прицілом камер спостереження та підозр власників табору.

Кому точно варто прочитати?

• Тим, хто любить відчуття "герметичного" детективу (замкнений простір табору).
• Фанатам ненадійних оповідачів – ви до останнього не будете впевнені, чи можна вірити пам’яті Емми.
• Тим, хто обожнює несподівані фінали – Сейґер готує такий "твіст", який змусить вас переглянути всі попередні події.

Цікавий факт. Справжнє ім’я автора – Тодд Ріттер. Він працював журналістом, і саме ця прискіпливість до деталей робить його описи лісу та води такими реалістичними, що аж стає холодно.